ХХІV Международная научно- практическая интернет-конференция

Maktab o'quvchini o'qish malakasi bilan qurollantirish bilan bir qatorda kitobni mustaqil o'qiy oladigan, uni tushunadigan, ma'lum bir mavzuga oid kitoblarni tanlay oladigan, gazeta va jurnallarni ham mustaqil o'qiydigan faol kitobxonni tarbiyalaydi. Shu jihatdan sinfdan tashqari o'qish (STO') tarbiyaning asosiy quroli sifatida xizmat qiladi, ko'p narsani bilishga havasni orttiradi. STO'ning maqsadi o'qish malakalarini takomillashtirish, kitob tanlay oladigan, muntazam kitob o'qiydigan, o'qilgan kitobni to'g'ri baholay oladigan ongli kitobxonni tarbiyalashdir. Sinfdan tashqari o'qish o'quv dasturi bilan chambarchas bog'liq bo'lib, unda ko'zda tutilgan maqsad va vazifalarni amalga oshirishda yaqindan yordam beradi. Buning uchun o'quvchilarda kitobxonlik madaniyatini tarbiyalash, ularni oddiy kitobxondan ijodkor kitob-xon darajasiga ko'tarish talab etiladi. O'quvchilarda kitobga havas uyg'otishda har bir bolaga yakka tartibda yondashish, shaxsiy qizi-qishlarini hisobga olish zarur. Bolalarda kitob ustida ishlash malakasini shakllantifish ularda kitobxonlik madaniyatini tarbiyalashning muhim -omilidir..

Improvement of human health is a main aim of medical education. Post-graduate medical education is one of the levels of medical training. Physicians get professional practical experience for medical care to the population at this level of education. System of post-graduate education in Ukraine started to form in 1920-s. The network of specialized institutes for improvement of doctor’s qualification was created. Historical experience of these institutions gives us the chance the develop tasks of non-stop training of medical specialists. So, retrospective research has proved that study of practical activity of such kind of institutes in Ukraine gives the valuable material for the further development. Historiography of this problem presented a big number of historical and pedagogic publications, such as works of M. Kovryhina, T. Alyoshyna, M. Muraviev, V. Kardashev, M. Savchenko, Yu. Polyachenko, V. Perederii, O. Volosovets’, in which authors analyzed the maim trends of activity for Institutes of doctors’ and medical workers improvement.

Boshlang‘ich sinflarda tovush, harf haqida “tovushni talaffuz qilamiz, eshitamiz, harflarni ko‘ramiz, o‘qiymiz va yozamiz” degan tushuncha berish kifoya qiladi. O‘quvchilar dastlabki mashqlar davomida tovush va harfni farqlashga qiynaladilar. Uzluksiz mashqlar natijasida tovushlar va harflar, unli va undosh tovushlar haqida tushunchaga ega bo‘ladilar. Grammatik tushunchalar 1-sinfdan boshlab qoida tarzida emas, balki amaliy ishlar, mashqlar asosida tushuntirib boriladi. O‘quvchilarga to‘g‘ri yozishga doir maxsus qoidalar o‘rgatilmaydi. Ular so‘zlarni kuzatish, tahlil qilish va tovush-harf tarkibini o‘rganish orqali to‘g‘ri yozish malakalarini egallab boradilar. 1-bosqichda nutq o‘stirishga ko‘proq e’tibor beriladi. Bu bosqichda so‘z ustida ishlash muhim o‘rin tutadi.

Sharq mutafakkirlari o`z asarlarida bilish hamda inson aqliy tafakkuri masalalariga alohida o`rin bergan. Xususan, Abu Nasr Forbiy inson tomonidan borliqni anglanishi, tabiat sirlarini anglashida ilm-fanning rolini hal qiluvchi omil sifatida baholaydi. Allomaning fikricha, inson tanasi, miyasi, sezgi organlari u tug`ilganda mavjud bo`lgan bo`lsa, aqliy bilimi, ma’naviyati, ruhiyati, intellektual va axloqiy sifatlari, xarakteri, dini, urf-odatlari, ma’lumoti tashqi olam, ijtimoiy muhit ta’sirida, odamlar bilan tashkil etayotgan munosabatlari jarayonida shakllanadi.

Қазіргі заманғы қоғамда білім беру жүйесін дамытудың стратегиялық бағыты болып білімнің әртүрлі саласында адамды жан-жақты өзіндік мақсаттық қызметке тарту негізінде зияткерлікті дамыту болып табылады. Бұл бағыт алдыңғы қатарлы, АҚШ, Ұлыбритания, Канада, Германия, Франция сияқты елдердің білім беру жүйелерінің реформалары барысында негізгі бағыт болып табылады. Мұнда реформалау процесі екі тапсырманы шешуге бағытталған: білім беру процесінде өз бетімен белсенділік принципін дамыту және танымды дамыту, ақпараттық-білім беру құралдарын құру арқылы білім беру процесіне жаңа ақпараттық технология құралдарын интеграциялау.

Основні завдання методичної роботи випливають із Закону України "Про освіту" , Положення про методичну роботу та інших документів, які стосуються проблем розбудови вітчизняної освіти. Учительська професія − одна із тих професій, які вимагають постійного удосконалення. Адже об'єктом, на який спрямовуються зусилля педагога, є підростаюча людина, яка як системне утворення за своєю складністю перевершує будь-який механізм, будь-коли створений людськими руками. Швидкий розвиток науки, поява новітніх виробничих технологій, нові вимоги до фахівця будь-якої галузі виробництва формують те соціальне замовлення суспільства освіті, яке вимагає нових підходів до процесів навчання, виховання та розвитку особистості. Щоб відповідати цим вимогам, кожному педагогу необхідно постійно удосконалювати свою педагогічну майстерність, збагачувати свій методичний арсенал [3, с. 78-80].

Постановка проблеми. На сьогоднішній день,у час стрімкого розквіту та розвитку суспільства незмінним залишається спілкування, яке є однією з найважливіших потреб кожної особистості. Воно слугує своєрідним «містком» між людьми, що об’єднує їх за інтересами, навичками та здібностями, допомагає при передачі досвіду минулих поколінь та засвоєння нових інформаційних технологій. Саме за допомогою реалізації права «на свободу спілкування», кожен громадянин розвивається та розкривається, як особистість, стає індивідуальністю. Проте, на сьогоднішній день з швидкоплинністю розвитку технологій ХХІ ст. люди часто забувають про даний «пункт» свого існування. Таким чином на другий план відводяться основні групи первинних цінностей: спілкування, дружби, кохання, поваги та ін. Всі ці події обумовлюються появою такого явища, як комунікативні девіації. Ф.С. Бацевич виділяє першопричини комунікативних невдач: комунікативні девіації, спричинені адресантом; комунікативні девіації, спричинені процесом комунікації (контактом) [6]. Дані комунікативні невдачі у своєму фактичному прояві можна віднести до девіантної поведінки, поширенню якої, згідно з науковцем Д. Л. Виговським сприяють: відсутність розмежованих соціальних орієнтирів в суспільному житті, наполеглива, агресивна реклама аморального способу життя в засобах масової інформації, недостатня акцентуація на соціально-виховних програмах в процесі навчання молоді, як у школі, так і вдома, активна стрімка діяльність у бік зміни соціальних орієнтирів та цінностей, пропаганда соціального відчуження представників молоді та занурення їх у віртуальний світ. Ці, та багато інших факторів вкрай негативно впливають на розвиток покоління українців і сприяють формуванню нової егіди – комунікативних девіантів [2, с. 346]. Саме за вищеперерахованих обставин, дана тема є актуальною та потребує детального вивчення.

Моральний стан суспільства залежить від виховання його поколінь, забезпечення всебічного розвитку студентської молоді, її духовної та патріотичної підготовки у навчальному закладі. Актуальність національно-патріотичного підходу в процесі виховання студентів у сучасному українському суспільстві зумовлюється потребою державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості. Особливо нагальним воно є в зв’язку з військовою агресією, якої зазнає наша держава з боку північного сусіда. Саме моральний дух і свідомість своєї відповідальності за долю Батьківщини формується в процесі виховної роботи у навчальному закладі. Зокрема, саме тут виховується патріотизм на конкретних прикладах історії рідного краю: міста, села, району. У відповідності з цим у Мирогощанському аграрному коледжі формується план виховної роботи, який включає в себе розділи:

Олий ўқув юртларида ёки бошқа ўқув муассасаларида турли хил даражали мутахассисларни учратиш мумкин. Улар ўз фани ва соҳаси бўйича олий мутахассис, кучли билимдон бўлиши мумкин, лекин педагогик маҳорат, яъни ўз билимини етказа олиш, тушунтира билиш, ўқитиш услуби, талабаларнинг руҳий хусусиятларини билиш, педагогик такт ва педагогик техника кабиларга эга бўлмаслиги мумкин. Педагогик маҳорат – бу педагогик фаолият муваффақиятини аниқловчи профессионал хислатлар тизимидир.

Наслідком бурхливого розвитку інформатизації суспільства,постійного зниження вартості послуг на використання глобальної мережі Internet та суттєве поглиблення процесів упровадження інформаційних технологій в освітню практику стала поява дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної і орієнтованої на індивідуалізацію форми освітнього процесу.

Изучением различных аспектов семейного неблагополучия занимались Л.С. Алексеева, М.И. Буянов, М.А. Галагузова, С.В. Дармодехин, И.Ф. Де-ментьева, О.А. Карабанова, Ю.В. Корчагина, Л.Я. Олиференко, И.А. Фур-манов, В.А. Фокин, В.М. Целуйко, Е.М. Черняк, Л.П. Шатько, Т.И. Шульга и другие. Существует целый ряд подходов к определению семейного неблагопо-лучия. Так, в нормативных документах социального педагога семейное не-благополучие определяется как недобросовестное исполнение родителями обязанностей по воспитанию и содержанию несовершеннолетних.

Основні завдання методичної роботи випливають із Закону України "Про освіту" , Положення про методичну роботу та інших документів, які стосуються проблем розбудови вітчизняної освіти. Учительська професія − одна із тих професій, які вимагають постійного удосконалення. Адже об'єктом, на який спрямовуються зусилля педагога, є підростаюча людина, яка як системне утворення за своєю складністю перевершує будь-який механізм, будь-коли створений людськими руками. Швидкий розвиток науки, поява новітніх виробничих технологій, нові вимоги до фахівця будь-якої галузі виробництва формують те соціальне замовлення суспільства освіті, яке вимагає нових підходів до процесів навчання, виховання та розвитку особистості. Щоб відповідати цим вимогам, кожному педагогу необхідно постійно удосконалювати свою педагогічну майстерність, збагачувати свій методичний арсенал [3, с. 78-80].

Найважливішою цінністю європейської культури, до якої ми належимо, є самостійність людини, її свідоме ставлення до життя, індивідуальна своєрідність, особистісний спосіб буття. Через туризм особистості надається можливість зустрічі з природою, культурою, іншими людьми, самою собою, формується здатність до самореалізації, вияву моральної за змістом й активної за формою позиції “Я – Світ” .

Логікою навчання у ВНЗ зумовлений взаємозв’язок у вивченні навчальних дисциплін. Це природний процес, оскільки всі предметні знання колись мали єдине джерело. Реалізація міжпредметних зв’язків у навчанні дає можливість сформувати у студента цілісну картину світосприйняття, стимулювати аналітико-синтетичну діяльність студентів, а також формувати вміння аналізувати і порівнювати складні процеси чи явища об’єктивної дійсності. Крім того, міжпредметні зв'язки, які ґрунтуються на змісті фактичного матеріалу, є елементом конкретно методологічних знань студента. У той же час не менш важливо трактувати міжпредметні звязки як зв’язки, що стосуються методів пізнання. І. Лернер [3] відмічав, що загальнометодологічні знання відносяться до міжпредметних знань. А тому оволодіння загальнометодологічними знаннями сприяє реалізації міжпредметних зв’язків.

Термін «супровід», який має на увазі під собою посилення позитивних факторів розвитку і наявних ресурсів в людині і нейтралізацію негативних факторів, впевнено увійшов в теорію та практику соціально-педагогічної діяльності. Однак, по сьогоднішній день, дослідники трактують його по-різному, а на ряду з ним використовують співзвучні і близькі за змістом з ним поняття, такі як: «сприяння», «підтримка» (К. Гуревич, І. Дубровіна), «співбуття» (В. Слободчиков), «співробітництво» (С. Хорунжий), «забезпечення » (А. Деркач, Т. Шмелова). Відповідно до словника В. Даля «супровід» - це певна дія. Супроводжувати - значить бути супутником, йти разом, бути поруч і допомагати [4].

Важливим фактором розвитку держави є освіта. Виникнення суспільної потреби в освічених особистостях спричинене рухливістю економічної системи та науково-технічним прогресом, які суттєво впливають на ринок праці: змінюється потреба в кадрах певного освітньо-кваліфікаційного та професійного рівня. Сьогодення вимагає від освітньої діяльності змін і модернізації, бо якість, конкурентоздатність професійної освіти суттєво позначаються на економічному, духовному та соціальному розвиткові суспільства в цілому, мають визначальне значення для успішного розвитку України.

Створення та становлення молодої європейської держави – незалежної України, припали на переломний етап розвитку сучасної цивілізації – перехід до інформаційного суспільства як нової суспільно-економічної формації. Проблема професійного становлення і компетентності фахівця широко обговорюється у науково-професійній літературі. Методологічні й теоретичні аспекти розвитку професійної компетентності розглянуті в роботах В.Докучаевої, Е. Зєєра, Н. Краснової, Н. Лавріної, А. Маркової, Д. Разіної, С. Харченко та інших авторів. Формуванню професійної компетентності соціального працівника присвячені дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема, В. Бончарової, О. Карпенко, А. Ляшенка, І. Миговича, Г. Попович, В Сидорова, Є Холостової та інших.

На сучасному етапі розвитку проблема підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у закладах соціального захисту дітей має значну соціальну та наукову актуальність. Основним фактором тут є професійна придатність та ефективність практичної діяльності. Професійна діяльність майбутнього соціального педагога в закладах соціального захисту дітей спрямовує на виконання та дотримання визначених обов’язків, на професійну відповідальність за свою роботу; виконання низки найважливіших функцій; наявність професійно важливих якостей особистості; забезпечення соціального захисту дітей, які виховуються в цих закладах. Головним у професійній діяльності майбутнього соціального педагога є цінність людського життя, тому важливою складовою діяльності спеціаліста в закладах соціального захисту дітей є активна позиція до зміни та покращення життя підростаючого покоління.

Освіта сприяє соціальному і культурному розвитку особистості, виступає у якості розумного способу розподілення людей у суспільстві. Право людини на освіту одне з основних прав людини, закріплене як на міжнародному рівні, так і Конституціями різних країн. Закон України «Про освіту» проголошує «Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин» [1].

Ефективність навчання в сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання у конкретних умовах для кожного уроку. Слово "метод" походить від грецького слова methodos − шлях до мети, спосіб пізнання явиш природи і суспільства. Існує дві ознаки методу взагалі: 1) бути відображенням цілеспрямованої діяльності; 2) бути відображенням відрегульованої за певним принципом діяльності, яка являє собою систему прийомів або способів. Зазначене дозволяє розглядати методи як певні способи цілеспрямованої діяльності під час навчання. Методи навчання поділяють на загальні та спеціальні. Під загальними у сучасній педагогіці прийнято розуміти методи, що застосовуються у школі при вивченні різних навчальних предметів. Спеціальними вважають такі, що застосовуються при вивченні окремих дисциплін.

Изучением формирования готовности детей из приемных семей к само-стоятельной жизни занимались Е.А. Алтынцева, Н.А.Залыгина, А.П. Лавро-вич, А.М. Прихожан и др. Исследователи отмечают, что основные трудно-сти и проблемы, с которыми сталкиваются приемные родители при воспита-нии приемного ребенка, связаны чаще всего с очень низким уровнем физи-ческого и психического здоровья детей. Среди часто встречающихся забо-леваний называют нервно-психические, болезни органов дыхания и пищева-рения. Многие дети, которые приходят в приемные семьи, имеют серьезные отклонения психического развития. Отставание их в физическом и интеллек-туальном развитии нередко осложняется нарушениями в эмоционально-волевой сфере и поведении. Одним из факторов, влияющих на возникновение психологических проблем у детей, является материнская депривация, веду-щая к утрате ребенком базового доверия к миру, появлению неуверенности в себе, низкой самооценки.

Oilada ota-onalar namunasi bolalar uchun hayot darsi hisoblanadi. Otaning onaga, ona mehnatiga, jamiyatga, jamiyat a’zolariga bo’lgan munosabati bola qalbiga yaxshilik yoki yomonlik, ma’qul va noma’qul ishlar haqidagi dastlabki tushunchalarini vujudga keltiradi. Oila muhiti- bu qandaydir tarbiya vositasi emas, balki ota-onalarning va katta yoshdagi kishilarning har taraflama olib boradigan tarbiyaviy ish natijalari, oila a’zolarining o’zaro yuksak ahloqiy munosabatlarining yig’indisi va nihoyat, kattalarning bolalarga ijoboy ta’sir ko’rsatish namunasi natijasidir.

Перш ніж говорити про методичні основи змісту навчання варто розглянути поняття методології науки. Методологія науки (відгрец. Methodos – принципи, форми: методи наукового пізнання) – вчення про принципи та методи, які використовуються в науці для дослідження того чи іншого об’єкту та предмету наукового вивчення. З появою в Україні акмеологічних шкіл виникає необхідність у формуванні нового типу педагога, який покликаний бути фахівцем з розвитку дитини засобами предметного навчання, корекційно – розвиваючих технологій та технологій розвитку обдарованості й творчості. Він повинен знати і вміло використовувати акмеологічні закономірності досягнення вершин не лише у розвитку підростаючої людини з позицій цілісності її внутрішнього світу, а й акмеологічні технології саморозвитку на шляху професійного самовдосконалення [1, с. 1 – 4].

Тема нашого дослідження потребує аналізу основних компетентностей, що впливали і зараз впливають на розвиток управлінської культури керівників загальноосвітніх шкіл у період від кінця 90-х рр. ХХ ст. і до сьогодні. Саме цей період характеризують посиленим інтересом науковців до поняття „управлінська культура керівників шкіл”.

Актуальність роботи. На сучасному етапі розвитку початкової освіти одним із основних завдань є підвищити якість навчання природознавству молодших школярів, активніше готувати їх до подальшого навчання та практичної діяльності. Однак діти часто відчувають труднощі при вивченні нового матеріалу. Дослідники проблем початкового навчання (Н. Бібік, І. Бех, М. Вашуленко, Т. Довга, А. Крамаренко та ін.) визнають, що в наш час спостерігається зниження інтересу дитини до пізнавальної діяльності. Особливо це відчувається під час викладання навчальних предметів з природничим змістом.

Актуальність роботи. Останнім часом зростає роль природничих наук. Сьогодні перед початковою школою стоїть завдання не лише домогтися, щоб діти засвоїли природничі знання, а й могли вільно оперувати ними, застосовувати ці знання для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення та поглиблення свого пізнавального досвіду. Тому формування нових підходів до викладання природознавства має величезне значення. Як свідчить аналіз наукових джерел, в історичному аспекті питанням організації екскурсій та практичних занять приділяли велику увагу такі вчені, як Б.Райков, В.Половцев, І.Полянський К.Ягодовський, Л.Никонов, та ін.; організація та проведенням фенологічних спостережень – Б.Райков Д.Кайгородов, І.Полянський, М.Смирнов, та ін. [5, с. 63].

Профессиональная мобильность преподавателя – это возможность реализовывать свой педагогический опыт путем постоянного обновления методов, методик, мероприятий и средств, которые направлены на повышение квалификационного уровня. Для того, чтобы руководить формированием профессиональной мобильности необходимо: определиться с феноменом «профессиональная мобильность», адаптированной к конкретному преподавателю в высшем учебном заведении; оценить реальное и желаемое состояние преподавательской деятельности.

У зв'язку з великим визначальним значенням спілкування у розвитку та формуванні особистості, в сучасній науці за останні роки виявився гострий інтерес до його вивчення, що, у свою чергу, призвело до виникнення великої кількості підходів до проблеми спілкування в області філософії, соціології, соціальної психології. Проблема спілкування відноситься до числа найважливіших сфер життєдіяльностідля підлітка. Причому, потреба у спілкуванні з дорослими у підлітковому віці знижується, поступаючись місцем потребі в спілкуванні з однолітками. Поведінка підлітків, вважає Мудрик А.В., по своїй специфіці, є колективно-груповою. Таку специфіку поведінки підлітків він пояснює так: По-перше, спілкування з однолітками – дуже важливий канал інформації, через який підлітки дізнаються багато речей, які з тих або іншим суб'єктивних причин їм не повідомляють дорослі.

Вступ. Розвиток інформаційних технологій і способів спілкування спричиняють в сучасному світі глибокі перетворення. Дані зміни пов'язані з підходом до життя, освіти, а також з навчальним процесом. Традиційні форми, методи і засоби навчання не можуть в повному обсязі задовольнити потреб в освітніх послугах. Це все призводить до використання сучасних моделей освіти, а саме дистанційної форми навчання.

Zamonaviy fan, texnika va texnologiyalarni rivojlantirish asosida kadrlar tayyorlashning takomillashgan tizimini yaratish mamlakatni taraqqiy ettirishning eng muhim sharti hisoblanadi. Tizimning amal qilishi kadrlarning istiqbolga mo`ljallangan vazifalarni hisobga olish va hal etish qobiliyatiga, yuksak umumiy va kasbiy madaniyatiga ijodiy va ijtimoiy faollikka, ijtimoiy-siyosiy hayotda mustaqil ravishda yo`nalish ola bilish mahoratiga ega bo`lgan yangi avlodni shakllantirishni ta’minlaydi. O’zbekiston mustaqillikka erishganidan so’ng, barcha sohalarda bo’lgani kabi, bolalarni ijtimoiy himoyalash tizimida ham chuqur islohotlar va o’zgarishlar sodir bo’ldi.

Актуальність дослідження питання дистанційної освіти обумовлена тим, що у зв'язку із швидким старінням змістового компоненту предметів, новими відкриттями науки й техніки, особливе значення набуває підготовка майбутніх фахівців у сфері використання нових засобів пошуку знань і методів доступу до актуальної наукової й навчальної інформації. Отже, для якісної підготовки фахівців у процесі навчання необхідно спрямовувати їх на набуття навичок використання інформаційних і зокрема, телекомунікаційних технологій у свій навчальній, науково-дослідній та практичній діяльності. На сучасному етапі в умовах оновлення суспільства, бурхливих змін та створення Європейського простору вищої освіти, одним із головних завдань освіти є підготовка кваліфікованих фахівців з високим рівнем фахових знань, умінь та навичок. Для проведення кваліфікованих досліджень потрібні фахівці з відповідною підготовкою, тому поліпшення підготовки до професійної діяльності передбачає навчання студентів грамотному веденню досліджень з проблем професійної освіти. Сьогодні, в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, особлива увага приділяється вмінню майбутніх фахівців користуватися сучасною комп’ютерною технікою та застосовувати новітні досягнення науки у своїй діяльності [2, с.162164].

Процес виховання такий же давній, як і сама людина. З давніх-давен накопичувався і викристалізовувався досвід виховання людини, підготовки її до активної діяльності. З часом цей досвід почали систематизовувати і надавати йому наукової форми [1, с. 215]. Термін «виховання» в історії мав різні прояви і тлумачення. У романській мові для визначення виховної діяльності використовували слово латинського походження education, у французькій - pedagogie - education, в італійській - pedagogia - educazione, у німецькій - padagogik - erziehung, у польській - edukacia і wychowania. В англійській мові термін education означає виховання водночас як діяльність і як науку про виховання, хоча в словнику англійської мови є рідко використовуваний термін pedagogics.

Учитель часто сенсом своєї праці вважає передачу школярам певної суми знань та вмінь. Однак,реалії сьогодення доводять, що крім цього, педагог повинен створювати певну систему взаємовідносин з учнями, засновану на суб'єкт-об'єктних стосунках. Це передбачає побудову відношень учителя до учня, з одного боку, як до самоцінності, а з іншого, як до суб'єкта його власної навчальної діяльності [2, с. 25].Останнім часом багато науковців наголошують на тому, що сучасний учитель повинен володіти інформаційно-комунікаційними технологіями і використовувати їх у професійній діяльності (Р. Гурін, Л. Макаренко, О. Суховірський, І. Соколова та інші), оскільки вимоги сучасного життя потребують нових підходів до організації навчально-виховного процесу. Нажаль, маємо констатувати той факт, що нині вчителі досить часто зустрічаються з проблемою не лише зниження рівня пізнавальної активності учнів, неохотою працювати самостійно, а й відсутності бажання взагалі до навчання. Серед багатьох причин втрати дітьми інтересу до навчання можна назвати, в першу чергу, одноманітність уроків. Відсутність можливості повсякденного пошуку нової, цікавої інформації призводить до шаблонного викладання, а це, в свою чергу, руйнує та знищує дитячий інтерес до навчання. Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Одним зі способів розвитку пізнавальної активності є використання нових інформаційних технологій (далі –НІТ), що дають змогу привернути увагу учнів до навчання [3, с. 7].

Постановка проблемы. ХХІ столетие характеризуется многоканальностью и насыщенностью информации, её стремительным обновлением. В связи с высокими и специфическими требованиями учебно-воспитательный процесс современной высшей школы осуществляется в специфических условиях: с одной стороны, стремлением учитывать социально-экономические требования профессиограммы будущего специалиста – научно обоснованной модели его личностно-профессионального предназначения, а с другой – стремительно меняющиеся требования работодателей–практиков. Отметим, что особую остроту составляет одна из проблем педагогики высшей школы – научное обоснование роли преподавателя-тьютора в вузе, в частности, в период адаптации студента-первокурсника.

Термін «дистанційне навчання» означає таку організацію навчального процесу, коли студент навчається самостійно за розробленою викладачем програмою і відділений від нього у просторі чи в часі, однак може вести діалог з ним за допомогою засобів телекомунікації. Технології дистанційного навчання можна умовно розділити на три категорії: не інтерактивні – друковані матеріали, аудіо й відеоносії; інтерактивні комп’ютерні технології навчання – електронні підручники, тестові методики контролю знань, засоби мультимедіа; відеоконференції – сучасні засоби телекомунікації через аудіоканали, відеоканали та комп’ютерні мережі.

Таълим-тарбия жараёнида инновацион технологиялар, педагогик ва ахборот технологияларни қўллашга бўлган қизиқиш, эътибор кундан-кунга кучайиб бормоқда. Жамиятдаги ижтимоий-иқтисодий ислоҳотлар, инсоният ҳаётига турли янгиликларнинг кириб келиши таълим ва тарбиясоҳасида ҳам бир қатор ўзгаришлар қилинишини тақозо этди. Ҳозирги кунда таълим ва тарбиясоҳасида эришилган ютуқларни сақлаган ҳолда, бир хилликдан, бир қолипга тушиб қолишдан сақланмоқ зарур. Таълимнинг киши хотирасиниривожлантиришга асосланган туридан инсон тафаккурини ҳар томонлама ривожлантириш, ўқувчилар эгаллаган билимларни амалиётда қўллаш, уларда амалий кўникма ва малакалар ҳосил этишга қаратилган турига ўтиш, ҳаракат қилиш шу куннинг талабидир. Шунга эришилсагина ватанимиз келажаги бўлган ёш авлод тарбияси олдига қўйилган вазифа оқилона ҳал этилиши мумкин.

Виховання - основна категорія педагогічної науки і практики. З первісних часів виховання було першою формою передачі досвіду попередніх поколінь наступним. Кожна цивілізація розглядала процес виховання з точки зору постановки мети, відбору змісту, вибору методів, форм, засобів виховання. Сучасні учені В. П. Андрущенко, І. А. Зязюна, М. Б. Євтуха, М .Й. Боришевський, І. І. Загарницька, В. М. Жуковський, В. І. Луговий, Е.О. Помиткін досліджували сутність поняття виховання. В українській мові виховання є похідним від слова chovati - ховати, вирощувати. В українській народній педагогіці воно спочатку вживалося у значенні «оберігати (ховати) дитя від небезпеки», а згодом почало означати «вирощувати дітей, навчати правил доброї поведінки» [1, с. 423].

Організація навчання інформатики в початковій школі має будуватися відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти. Державний стандарт – це нормативний документ, який вступив у дію з 2001 року як механізм оновлення змісту освіти та контролю за його засвоєнням. На сучасному етапі розвитку початкової загальної освіти розроблено та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 існування другого покоління Державного стандарту початкової загальної освіти [1]. Цей Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого та компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.

Педагогіка надзвичайно багатогранна. Досліджуваний нею предмет настільки складний, що окрема наука не в змозі повністю охопити його суть. Тому сучасну педагогіку правильніше називати системою наук про виховання. Останнім часом широко заявляють про себе такі нові галузі науки, як філософія виховання, порівняльна педагогіка, соціальна педагогіка та інші. Соціальна педагогіка вивчає проблеми позашкільного виховання дітей та дорослих. В її складі виділяють такі галузі, як сімейна педагогіка, педагогіка перевиховування правопорушників та інші [3, с. 20]. З наукової точки зору соціальна педагогіка – це наука яка вивчає процес соціального виховання усіх вікових та соціальних груп населення, інтегрує наукові досягнення суміжних наук і реалізує їх в практику соціального виховання.