ХV Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Когнітивний процес притаманний дітям від народження, через обов'язковість тастандартизованість програм, методів та критеріїв навчання, цейпроцес часто сповільнюється і навіть зводиться до нуля. Однією з найактуальнішихпроблем сучасної освіти є розвиток пізнавальногоінтересу. Інтерес є потужним засобом успішного навчання тавиховання, необхідною умовою досягнення позитивних результатів.

Одним із найважливіших завдань, які потребують вирішення сучасною школою, є виховання висококультурних особистостей, здатних адекватно орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, гармонізувати свої відносини із соціумом, що, у свою чергу, вимагає розв’язання проблеми виховання етичної культури молодших школярів у процесі навчання,. Актуальність цієї проблеми зумовлюється низкою чинників. Одним із найважливіших завдань, які потребують вирішення сучасною школою, є виховання висококультурних особистостей, здатних адекватно орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, гармонізувати свої відносини із соціумом, що, у свою чергу, вимагає розв’язання проблеми виховання етичної культури молодших школярів у процесі навчання,. Актуальність цієї проблеми зумовлюється низкою чинників.

Соціальна компетентність – це здатність ефективно справлятися з соціальними ситуаціями та виконувати конкретні завдання на основі знань або досвіду. Завдяки їм ми можемо працювати в групах, встановлювати стосунки та контакти з іншими людьми або просто адаптуватися до середовища, в якому живемо. З цієї причини емоційні та соціальні навички слід розвивати з раннього віку.

Проблемою навчання сучасних учнів стає процес зацікавлення їх до навчання, а також до досягнення максимальних результатів у початковій школі. Сьогодні дуже багато вчителів працюють над цією проблемою і одним із варіантів її вирішення бачать застосування у навчання технології «Перевернутий клас», яка довела свою ефективність майже всім, хто її спробував.

Одним із головних завдань сучасної школи є формування в учнів культури мислення. Важливою передумовою мислення є логічна грамотність, тобто мінімум знань і навичок, необхідних для будь-якої інтелектуальної діяльності. Вважається, що найприродніше навчати логічній грамотності на уроках математики, оскільки логічні форми та зв'язки чітко представлені саме в математиці. Логічна грамотність включає такі логічні прийоми, як порівняння, аналогія, класифікація, узагальнення, виділення та підкреслення ключових моментів.

Пильна увага до проблеми самостійності школярів у процесі навчання математики характерна для всіх періодів розвитку школи. Зокрема, ще К. Ушинський висловив думку, яка й нині є актуальною для теорії і практики навчання: «Слід пам’ятати, що треба передавати учневі не тільки ті чи інші знання, але й розвивати в ньому бажання і здатність самостійно, без вчителя, засвоювати нові знання» [2].

Кейс-метод сьогодні широко використовується в Україні, оскільки відповідає потребам часу та відкриває широкі можливості. В основі кейс-методу лежить концепція розумового розвитку. В українських освітніх колах кейс-метод відомий як ситуаційний метод навчання на конкретних прикладах, що дозволяє наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності студентів.

Самостійна робота учнів є одним з основних засобів систематичного та швидкого засвоєння знань. Учні, які навчаються працювати самостійно, отримують більше задоволення від своєї праці, оскільки вони розвивають навички роботи з книгою, самостійно долають перешкоди, знаходять оптимальний спосіб швидкого виконання роботи і досягають результату без сторонньої допомоги.

Найефективніший спосіб допомогти дітям зрозуміти форму та розмір предметів – це поєднати різні методи та прийоми підчас подачі матеріалу. Важливим є правильне співвідношення та поєднання діяльності вчителя та учня і класу, щоб приклад і слово вчителя давали змогу молодшим школярам зрозуміти необхідність і сутність тих чи інших дій у здобутті знань.

Розв’язування задач займає значне місце у початковому курсі математики. При цьому термін «задача» вживається в різних значеннях і передбачає необхідність свідомого пошуку відповідних засобів для досягнення мети, яку добре видно, але яка безпосередньо недосяжна. У психологічному аспекті задача розглядається як свідома мета, що існує в певних умовах, а дії – як процеси, спрямовані на розв'язування задачі.

Вміння працювати з інформацією є одним із важливих результатів навчання, щоб створити умови для адаптації учнів початкової школи до широкого інформаційного світу.

Учитель у своїй педагогічній діяльності повинен враховувати те, що серед усіх мотивів навчальної діяльності найдієвішим є пізнавальний інтерес, що виникає в процесі навчання. Дитині легше вчитися, засвоювати матеріал, коли їй вчитися цікаво. Такий пізнавальний інтерес формується різними способами на уроках і в позаурочній діяльності. Це і гра, і елементи цікавості, проблемні ситуації та інші способи. Успіх навчання залежить від бажання дитини вчитися, пізнавати.

Сучасне суспільство вимагає від освіти виховання компетентної та активної особистості. Щоб стати успішним учнем, недостатньо мати певний обсяг знань у тій чи іншій галузі. Важливо, щоб дитина, яка закінчує школу і вступає у доросле життя, не була пасивним об’єктом впливу, а могла самостійно знайти потрібну інформацію, висловити свою думку з певної проблеми, могла брати участь у дискусії, знаходити аргументи та контраргументи. У центрі уваги сучасної освіти повинні бути не лише навчальні предмети, а також різні види діяльності, що розвивають мислення школяра. Загальна мета освіти сьогодні – це виховання культури особистості, складові якої: культура мислення, культура спілкування та поведінки.

Студентка першого курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету початкової та мистецької освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент ДДПУ імені Івана Франка Колток Леся Богданівна.

Кожне покоління входить у життя через освіту, виховання, соціалізацію, самопізнання і само творення індивіду як особистості. Передусім, саме шляхом передачі соціального досвіду від старших до прийдешніх поколінь традиції забезпечують засвоєння найвищих національних, культурних і матеріальних, нагромаджених віками цінностей, норм, правил, ідеалів, відображають наступність соціального досвіду. Традиції, спрямовані на розширення знань про свій народ, уможливлюють реальний особистий вибір у житті, праці, моралі, у сучасному естетично-творчому, побутовому відродженні національного менталітету. Отже, традиції поєднують способом передачі найцінніші моральні й матеріальні здобутки українського народу минулих епох і теперішнього часу.

Національна доктрина розвитку освіти визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. Відповідно до Закону України “Про освіту”, Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) з метою збереження і розвитку талановитих дітей та молоді в Україні створено ряд програм пошуку, навчання, виховання обдарованих учнів.

Вимоги Нової Української Школи ставлять вагомий акцент на здобуття учнями знань та компетентностей у сфері сталого розвитку. Вони передбачають інтеграцію принципів та цілей сталого розвитку у освітній процес початкової освіти. Змістовні лінії сталого розвитку, немов, «червоною ниткою» пронизують програми шкільних навчальних дисциплін. Основною метою освіти для сталого розвитку є світоглядна та ментальна трансформація суспільства спрямована на набуття знань і розвиток світоглядних якостей, таких як уміння критично і системно мислити, приймати колективні рішення і брати на себе відповідальність перед нинішнім і майбутніми поколіннями. Освіта для сталого розвитку дає змогу людям ставати патріотами не лише свого дому, але вулиці, на якій проживаєш, свого села, міста, країни. Вона вчить брати активну участь як на місцевому, так і на глобальному рівні в аналізі проблем світового масштабу й у пошуку відповідей на них, і бути учасниками створення екологічно безпечного та сталого суспільства[4].

Розвиток мовлення учнів початкової школи, становлення і вдосконалення мовних і мовленнєвих умінь – тема досліджень не тільки учених, методистів, а й учителів, які щоденно втілюють в життя задекларовані норми Концепції НУШ, закони і правила. Аналізу обраної теми приурочено праці В. Бадер [1], Н. Бібік [2], М. Вашуленка [9; 10], Л. Варзацької [3],С. Гірняк [4; 5], Н. Деркач [8], А. Зимульдінової [7; 11], Г. Коваль [8], М. Наумчук [8], М. Проць [11] й ін.

У Державному стандарті початкової освіти (2018 р.) зазначено, що метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості [3]. Це свідчить про те, що ідеал всебічно гармонійно розвиненої особистості не втратив своєї значущості протягом сторіч і залишається актуальним в сучасному суспільстві. Лише за умови тісного взаємозв’язку розумового, громадянського, морального, фізичного, естетичного та трудового виховання, формування особистості проходитиме успішно.

Розвиток навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів є важливим аспектом шкільної освіти, особливо на уроках математики. У цей період діти формують основні навички, розвивають логічне мислення та вчаться вирішувати проблеми, які надалі стануть основою для подальшого навчання. Розуміння того, як ефективно організувати навчальний процес і стимулювати інтерес до математики, допомагає вчителям забезпечити успішність учнів у навчанні.

У наш час неможливо уявити процес навчання без використання комп’ютерних технологій. Вони використовуються як безпосередньо на уроках, так і під час підготовки до них. Наявність інформаційно-освітнього середовища є законодавчою нормою, відображеною в освітньому державному стандарті. Державний стандарт початкової освіти вказує на те, що між предметні результати засвоєння навчальної програми повинні відображати використання методів пошуку інформації, її аналізу, збору та інтерпретації відповідно до пізнавальними і комунікативними завданнями предмета. У предметних результатах засвоєння учнями навчальної програми з урахуванням специфіки предметної галузі, що поєднує математику та інформатику, має відображатися використання початкових математичних знань для опису процесів і оточуючих об’єктів та оволодіння основами логічного та алгоритмічного мислення, а також набуття початкових уявлень про комп’ютерну грамотність.

Впровадження та розвиток екологічної освіти й виховання в Україні обумовлено значним погіршенням екологічної ситуації у світі й державі й передбачено Національною стратегією розвитку освіти «Освіта в ХХІ столітті», Концепцією екологічної освіти в Україні, Національною програмою виховання дітей та учнівської молоді в Україні тощо. Екологічна освіта й виховання мають за мету «виховання нової людини, здатної гармонійно співіснувати з усіма живими істотами, жити і діяти, удосконалюючи світ, не підриваючи основ розвитку наступних поколінь» [3].

Вагомимелементом національноїкультурисучасноїлюдиниєдизайнерська діяльність, а основоютакої діяльності стаєсформований естетичнийсмакта естетичніпотреби особистості.Ми вивчалирізні аспектиформуваннядизайнерськоїкультуриупідростаючогопокоління.Дизайнрозглядається якякісноновийтипдіяльності,якийоб’єднуєтехнічнутагуманітарну культуру і направленийнаорганізаціюгармонійногопредметного середовища.Дизайн стає вагомою частиною життя цивілізованої людини і прагне до нового розвитку освіти як загалом так і в технологічній галузі.

Сучасна цифрова реальність висуває свої вимоги до актуальної парадигми отримання знань. Процеси трансформації освітнього середовища спрямовані на принципові зміни змісту освітнього процесу, оновлення нових форм і форматів подання навчального матеріалу, нових методів навчання, технологічного та ресурсного забезпечення тощо. У нових умовах у сучасній парадигмі здобуття знань зростає роль і значення соціальної, гуманітарної та освітньої складової. У цьому випадку, насамперед, йдеться про формування цифрової культури, зокрема шляхом навчання цифрового етикету підростаючого покоління – покоління Z, або фізичного покоління, як основного об’єкта навчання в сучасному освітньому середовищі.

Проблема підвищення рівня медіаграмотності майбутніх учителів початкових класів НУШ постійно актуалізується. Медіаграмотність сучасного вчителя включає цілий набір компетентностей, необхідних для усвідомленої участі в житті медійного суспільства. Значний сегмент цих компетентностей безпосередньо стосується формування знань і вмінь громадянського характеру, тому набуття медіаграмотності й підвищення її рівня є важливим аспектом підготовки майбутніх учителів початкових класів НУШ. Звісно, цей процес вже успішно реалізується шляхом упровадження різноманітних навчальних курсів для учнів і студентів, учителів і викладачів. Будь-який позитивний досвід варто досліджувати й адаптувати [5, с. 189].

Прoблема формування і розвитку мислення у молодших школярів в останній час є oснoвним завданням школи і стає все більш актуальною. З приходом дитини до шкoли, під впливом навчання починається перебудова всіх її пізнавальних процесів.

Соціально-психологічна реабілітація ветеранів АТО є надзвичайно важливим процесом, спрямованим на відновлення психічного здоров'я та соціальної адаптації учасників бойових дій. Цейпроцесмає ряд особливостей, якінеобхідновраховувати для забезпеченняйогоефективності.

Сучасна освіта орієнтована на розвиток успішної особистості учнів. Для кращого переходу на нову систему освіти, що спрямована на формування у дітей бажання навчатись та досягати відповідних цілей, першочерговим завданням є спрямування учнів на підвищення мотивації успіху та інтересу до навчання. Для реалізації цього завдання слід детальніше ознайомитися, власне, з проблемою мотивації навчання та на основі цього визначити найефективніші шляхи її формування. Розуміючи мотивацію навчання сучасних учнів молодшого шкільного віку, фахівці можуть оптимізувати процес навчання, складати навчальні програми та плани, які максимально відповідатимуть мотивам дітей, і тому гарантуватимуть максимальний результат. Стимулювання до досягнення успіху в навчальному процесі є важливим у роботі з учнями, це сприяє подоланню труднощів у навчанні для дітей у шкільному середовищі.

Нові реалії ставлять перед освітою нове завдання – підготувати сучасну людину до життя і діяльності в інформаційному суспільстві, що швидко змінюється, у світі, де прискорюється процес появи нових знань, постійно виникає потреба в нових професіях і постійному навчанні. Учень повинен не просто отримати освіту, а й досягти певного рівня компетентності в способі життя в людському суспільстві.

Сьогодні в умовах модернізації української освіти одним із напрямків оптимізації освітнього процесу є його спрямування на демократизацію взаємовідносин вчителя та учня, що відображається в нових підходах до навчання: створенні сприятливої атмосфери співробітництва, інтенсифікації впровадження в освітній процес дослідницьких методів навчання, які дають можливості для розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавально-навчальної діяльності учня. Осмислення педагогом своєї діяльності, орієнтація на такі цінності, як культура взаємодії, здатність до самоорганізації діяльності є необхідними складовими процесу навчання в руслі сформованих партнерських відносин.

Постановка проблеми. Впровадження інклюзивної освіти в нашій країні має на меті забезпечення права на якісну освіту всім без винятку громадянам, у тому числі дітям з особливими освітніми потребами (ООП). На межі XX – XXI ст. концепція інклюзивної освіти була проголошена державами більшості найрозвиненіших країн одним із пріоритетних напрямів удосконалення світової освітньої системи й політики. Її мета – сприяти ефективній реалізації антидискримінаційних заходів, підвищенню якості навчання для всіх дітей відповідно до їхніх освітніх потреб.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що в освітньому процесі навчальних закладів дедалі активніше застосовуються різні види освітніх інновацій. Однак навчальні заняття, як правило проходять за традиційною схемою, в якій студент виступає лише як приймач інформації. На відміну від традиційного навчання нові інноваційні технології засновані на особистісно-орієнтованому підході. Вони передбачають застосування методів, що активізують творчу діяльність, самостійність, ініціативність. Серед сучасних інноваційних спрямувань розвитку освіти вчені виділяють розробку особистої теорії інновацій, особистісно-орієнтовану освіту, розвиток організаційно-структурної моделі освіти, систему багаторівневої системи освіти. Інноваційна діяльність є важливою особливістю педагогічної праці, що характеризує взаємозв’язок загальної культури педагога, його творчого потенціалу та професійної спрямованості. Зазначимо, що інноваційність – це відкритість, проникливість для іншої, відмінної від особистої, думки [2]. Специфічною ознакою поняття “інновація” є те, що за допомогою “...нововведень забезпечується розвиток, удосконалення, поліпшення освіти, більш ефективною стає освітньо-виховна робота” [3, 20].

Постановка проблеми. Реформування системи освіти в Україні актуалізує проблему підготовки майбутніх учителів початкової школи, здатних працювати згідно із зреформованими навчально-виховними парадигмами, окресленими Концепцією Нової української школи. Серед них чільне місце займає інклюзивна освіта, яка базується на світоглядних засадах соціальної інклюзії, оскільки рівноправність, доступність та забезпечення якості є основоположним імперативом її функціонування. Сучасне визначення інклюзивної освіти наголошує, що вона забезпечує здобуття якісних знань на всіх рівнях та у всіх ланках усім дітям без обмежень та винятків, оскільки ґрунтується на визнанні їх рівноправності та урахуванні розмаїтості особистісно зорієнтованої освітньої моделі шляхом упровадження інклюзивного навчання.

Постановка проблеми. Сформована соціальна компетентність молодших школярів характеризує дитину як відкриту до суспільства особистість, що володіє навичками соціальної поведінки, готовністю до сприймання соціальної інформації, бажанням пізнати оточуючий світ. Стратегії соціальної поведінки, засвоєні в молодшому шкільному віці, можуть стати фундаментом розвитку повноцінної особистості. Тому необхідною умовою є цілеспрямована допомога у побудові ефективних поведінкових стратегій, а розвиток соціальної компетентності молодших школярів повинен стати одним із найважливіших напрямів роботи в початковій школі. Напружена ситуація в сучасному українському суспільстві загострює проблему формування соціальної компетентності кожного громадянина і особливо в цьому напрямі важливо здійснювати кроки починаючи з молодшого шкільного віку [4].

Зараз стрімко розширюється освітній простір і збільшується набір різноманітних джерел інформації. Конфлікт між кількістю інформації та обмеженими можливостями її засвоєння протягом шкільного періоду є важливою проблемою в освітній системі, яка потребує уваги. У зв’язку з цим перед навчальними закладами постає завдання формування у дітей знань і вмінь добувати необхідну інформацію з різноманітних джерел, задовольняти їх інформаційні потреби, що виникають у процесі навчально-пізнавальної діяльності.

Актуальність проблеми визначається необхідністю створення умов для розвитку просторового мислення молодших школярів на уроках інформатики як основи формування просторового мислення. Розвинуте просторове мислення важливе не тільки для вирішення різних задач і досягнення навчальних результатів, воно дозволяє учням орієнтуватися на місцевості, прокладати маршрут на карті, створювати образ предмета «в уяві» і здійснювати з ним уявні перетворення. Людина з розвиненим просторовим мисленням здатна набагато ефективніше діяти в багатьох життєвих ситуаціях. Важливість розвитку просторового мислення молодших школярів визначається не тільки прагненням навчити їх розуміти і аналізувати просторові відношення предметів, а й необхідністю розумового розвитку дитини. Недоліки сформованості просторового мислення свідчать про те, що в молодшого школяра недостатньо розвинуті нервово-психічні основи навчальної діяльності, що може значно ускладнити його навчання в початкових класах.

Проблема формування пізнавальних здібностей у дітей молодшого шкільного віку здавна була у центрі уваги науковців, психологів, педагогів, методистів. Серед них можна назвати Ананьєва Б.Г., Виготського Л.С., Давидова В.В., Занкова Л.В., Костюка Г.С, Люблінську Г.О., Менчинську Н.М., Рубінштейна С.Л., Савченко О.Я., Скрипченко О.В., Сухомлинського В.О., Теплова Б.М. та інших.

Початкова школа повинна сприяти становленню особистості дитини, цілеспрямована впливати на розвиток її здібностей, формувати уміння і бажання вчитися та створити всі необхідні умови для самовираження молодшого школяра в різних видах діяльності. Водночас перед вчителем початкових класів поставлено завдання сформувати в молодих школярів практичні вміння й навички оволодіння українською мовою у всіх доступних їм сферах і видах мовленнєвої діяльності.

Сучасний світ стрімко змінюється, і технології відіграють у ньому ключову роль. Одним із важливих умінь, яке допомагає орієнтуватися в цифровому просторі та ефективно використовувати інформаційні технології, є алгоритмічне мислення. Ця здатність дає можливість учням аналізувати складні завдання, розбивати їх на окремі кроки та формувати послідовність дій для досягнення результату. Особливе значення алгоритмічне мислення має в початковій школі, коли закладаються основи для подальшого розвитку інтелектуальних здібностей учнів. Уроки інформатики в цьому віці є чудовою можливістю для впровадження методик, що сприяють формуванню алгоритмічного мислення.

У сучасному світі цифрових технологій роль інформатики в освітньому процесі постійно зростає. Початкова школа – це важливий етап формування базових знань і навичок, і інформатика вже стала невід'ємною частиною цього процесу. Проте традиційні методи викладання не завжди повністю відповідають потребам сучасних учнів, які живуть у динамічному та технологічно насиченому середовищі. У цьому контексті все більше вчителів звертають увагу на нестандартні форми уроків інформатики, що дозволяють значно підвищити ефективність навчання [1, с. 16].

У початковій школі математика є фундаментальним предметом, який закладає основи для подальшого розвитку логічного мислення, вміння аналізувати та вирішувати різні завдання. Однією з ключових умов ефективного навчання математики є використання засобів наочності. Вони допомагають учням краще розуміти абстрактні математичні поняття, роблять уроки цікавішими та доступнішими для молодших школярів.

На сучасному етапі модернізації початкової освіти особливо актуальною є проблема розвитку мовлення молодших школярів. Ця проблема тісно пов’язана з одним із найголовніших завдань вивчення рідної мови, розв’язання якої немислиме без реалізації основної мети вивчення української мови в початковій школі – формування духовно багатої мовної особистості, у якої сформовані вміння та навички комунікативно виправдано користуватися всіма засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Нова українська школа впевнено заговорила про дитиноцентризм та особистісно зорієнтоване навчання. Його метою став вільний розвиток особистості, яка пізнає світ і знаходить своє місце в ньому. Зміст особистісно орієнтованого навчання програмує задоволення буттєвих потреб людини, тобто потреб її особистого існування: свободи й вільного вибору себе, свого світогляду, дій, учинків, позицій, самостійності і власної відповідальності, саморозвитку й саморегуляції, самовизначення і творчості [1, 16].

Вивчення прикметника у четвертому класі розпочинається з повторення визначення цієї частини мови. Навчальний матеріал проілюстровано дидактичним віршем Лесі Лужецької «Прикметник». Текст вірша слугує добрим взірцем поповнення лексикону четвертокласників прикметниками (ласкава, люба, рідна, щире, золоте, лагідне, погідне, прекрасне, дороге, добрі, ніжні, чистий, дзвінкий, теплі, надійні, сонячний, ясний).

Метою освіти в сучасному суспільстві є всебічний розвиток особистості. У зв'язку з цим перед освітньою наукою та практикою стоїть завдання: теоретично обґрунтувати й впровадити на практиці таку підготовку учнів, яка б сприяла формуванню особистості з високими духовними потребами та розвиненими пізнавальними здібностями [4, с. 1].

У сучасному світі, де інформаційні технології стрімко розвиваються, знання в галузі інформатики стають невід'ємною частиною навчальної програми з самого раннього віку. Важливість вивчення інформатики в початковій школі полягає не лише у засвоєнні технічних навичок, а й у розвитку логічного мислення, творчих здібностей та критичного аналізу. Одним із ключових підходів до викладання цього предмету є залучення учнів до дослідницької діяльності, що дає можливість дітям не просто пасивно отримувати інформацію, а самостійно шукати відповіді на запитання та вирішувати проблеми [1, с. 62].

Основними завданнями сучасної школи є формування творчої і гармонійно розвиненої особистості. Саме творча особистість розвивається та формується в колективі, на який покладено великі надії та сподівання. Основним колективом для особистості є шкільний колектив, коли змінюються відносини дитини з дорослими і ровесниками, коли усвідомлюється нове положення школяра, нові обов’язки. Головним при цьому виступають відносини з учителем, який виступає посередником між дитиною та змістом початкової освіти. Учитель – це носій досвіду, який формується роками і передається формуючи нове покоління.

В умовах стрімкої цифрової трансформації різних сфер суспільства високо цінується володіння цифровими компетенціями людини, які дозволять їй не лише підвищити конкурентоспроможність на ринку праці, а й загалом адаптуватися до сучасного середовища, насиченого інформацією та високотехнологічними пристроями. Перебування в ньому вимагає від людини відповідних знань, навичок і мінімального досвіду, а також розуміння відповідальності за свої дії в цифровому просторі, мотивації постійно вивчати новітні розробки у сфері цифрових технологій і подальшого підвищення своєї продуктивності в їх раціональному та безпечному використанні.

Початкова школа – це новий етап у житті дитини: молодший школяр починає систематичне навчання в навчальному закладі, розширюється сфера його взаємодії з навколишнім світом. Вона є основою для всієї подальшої освіти. В умовах сучасної школи все більшого значення набуває комп’ютерна грамотність учнів. Саме в початкових класах відбувається пропедевтика такої грамоти, зокрема формування алгоритмічного стилю мислення. Володіння учнями алгоритмами формує алгоритмічний стиль мислення, необхідний як частина комп’ютерної грамотності. Цей стиль мислення є особливим типом інтелектуальних умінь учнів, показником їх розумового розвитку. Автори стверджують, що методи навчання повинні бути орієнтовані на цю особливість алгоритмічного мислення. Виявлена проблема актуальна з різних точок зору (теоретичної і практичної) і відповідає основним вимогам державного стандарту початкової освіти до результатів навчальної діяльності дітей.

Навчальна діяльність є пізнавальною, оскільки спрямована на зміну особистого досвіду учнів. Це один з основних видів діяльності людини, спрямований на саморозвиток, під час якого засвоюється зміст навчальних предметів, а також способи, уміння і навички, необхідні для освіти учня [4, 87].

Анотація.Вивчення можливостей мозку для підвищення якості навчання перебуває в центрі уваги педагогічної науки вже багато років. Розвиток цифровізації дав змогу використовувати в дослідженнях спеціальне обладнання, за допомогою якого можна оцінювати і контролювати роботу мозку, розвивати розумові здібності, пізнавальні функції тощо. Нейротехнології стали ефективним засобом, що дає змогу трансформувати освітній процес за рахунок добору спеціального навчального контенту з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Водночас виникає необхідність у конкретизації термінології та визначенні актуальних напрямів досліджень у цій галузі.