XV Международная научно-практическая интернет-конференция

Для визнання фізичних осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої правоздатності та дієздатності.

Український конституціоналізм має тривалу історію та традицію. На українських теренах відбувалися власні політичні процеси. Йдеться про козацтво як спосіб військово-політичної самоорганізації української спільноти. Норми звичаєвого права, якими керувалися козаки при виборах своєї старшини, з гетьманом включно, були кодифіковані в уславленій Конституції Пилипа Орлика. Але ще задовго до неї були здійснені спроби унормування життя Гетьманщини на рівні конституційних норм: хіба не були такими нормами «березневі статті» Богдана Хмельницького, внаслідок яких московський цар в межах України змушений був діяти не як самодержець, а як конституційний монарх?

Загальна організація кримінальної юстиції в рамках римської юридичної культури визначалася двома обставинами, що представляють як підсумок історичного розвитку римського права, так і початкові особливості ставлення римського правопорядку до предмету кримінального переслідування. Кримінальному переслідуванню (тобто правовому осуду з передбачуваним подальшим кримінальним же покаранням ) підлягали тільки правопорушення, які розглядалися як тих, хто вагається порядок «публічних справ». Значний ряд безумовно небезпечних за своїми наслідками правопорушень (які сучасне право однозначно відносить до числа кримінальних злочинів - крадіжка особистого майна, образи словом або дією особистості, заподіяння тілесних ушкоджень тощо) розглядався в римській юстиції як питання приватного права і тому підлягають розгляду не в порядку кримінального, а чисто цивільного судочинства, утворюючи спеціальну сферу деліктного права (див. VII.3). В результаті склалося так, що власне факт кримінального судового розгляду і тим більше його правова форма визначалися сукупністю обставин: і правовим змістом передбачуваного справи, і якістю суб'єкта злочину, і наявністю особливої ​​підсудності, і передбачуваним можливим покаранням, і іншими умовами. Єдиної і загальнообов’язкової форми кримінального судочинства римська юстиція не виробила і не припускала.

Теоретичне дослідження будь-якого соціального явища, в тому числі і інформаційного документа, можна проводити в різних аспектах. Виділити поняття документ можна тільки на основі загальнотеоретичних положень, розроблених у філософії, інформатиці, документалістиці. Всі функції документа прийнято ділити на загальні і спеціальні. Виконання загальних функцій характерно для всіх без винятку документів, в той час як спеціальних – лише для обмеженої групи документів.

Договори є основною правовою формою, за якою здійснювався величезний товарний і господарський обіг Стародавнього Риму. Римське договірне право класичного і після класичного періодів — результат тривалого розвитку, вдумливого аналізу і відбору практики преторів. Багато його положень були рециповані більш пізніми правовими системами і збереглися в сучасному праві.

На даний час питання впровадження демократичних принципів в Україні, її форм та методів реалізації демократичного політичного режиму є провідним, адже українська влада, опираючись на правові засади, реформує систему судових та правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, відроджує правову культуру населення та бореться з проявами правового нігілізму в складних економічних умовах та нестабільній політичній ситуації. Тому, молодому поколінню, а особливо студентам – правникам, на яких покладається обов’язок розбудови сучасної, правової, демократичної держави європейського рівня, необхідно знати проблеми, що виникають в процесі державотворення, з метою ефективного їх вирішення, тому, обрану тему вважаю актуальною на теперішній час.

Історію Римської імперії як правило починають висвітлювати з битви при Акції, коли Октавіан залишався єдиним правителем об`єднаної римської держави. Рим перетворився на столицю світової держави з населенням в 700-800 тис. чоловік. До його складу входили різноманітні верстви населення: від Август Октавіан, як колишній солдатський вождь, що задовольнив потреби своїх воїнів, які забезпечили йому владу, тепер не міг допустити, щоб армія диктувала йому свої умови, а ще гірше, висувала своїх претендентів на владу. Він увів найсуворішу дисципліну в армії, яка мала перетворитися на потужну силу захисту інтересів імператора.

Вивчаючи цю тему , можемо сказати, що Римське право - це не тільки власне право найбільшого держави античного світу. У Римі була створена абстрактна правова форма, яка успішно регулювала будь приватновласницькі відносини. Цим пояснюється той факт, що римське право пережило римську державність і набуло нове життя в рецепції.

В Древнім Римі всяке порушення охоплювалося поняттям dеlictum (правопорушення) незалежно від того, які блага при цьому порушувалися, чиї інтереси воно зачіпало i в якому порядку переслідувалося. Загострення класових та суспільних протиріч, падіння традицiйної моральностi наприкiнцi доби республiки змушують державу вжити низку заходiв для жорсткiшого захисту публiчних i приватних iнтересiв. Певна рiч, це вимагає створення бiльш чiткої системи норм, що регулюютьданi вiдносини та забезпечують виконання охоронної функцiї. Поступово конституюються iнститути, якi пiзнiше дiстали назву карно-правових.

Сучасний стан державотворення та реформування політичної системи висуває певні вимоги критичного осмислення значення окремих подій і правових пам’яток, як от 100 річчя Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що є основою історичної та правової зґрупованості української нації.

Вивчаючи цю тему ми з'ясували , що при шлюбі cum manu mariti дружина надходила під владу чоловіка на однакових підставах з його дітьми; вона була filiae loco (у становищі дочки). Спочатку влада чоловіка була необмеженою, але в міру розвитку господарського життя і на її основі загального культурного розвитку владу чоловіка була введена у відомі рамки, наприклад, відпало право убити дружину, продати в кабалу і т.д. Але принцип верховенства чоловіка і підпорядкування дружини проводився послідовно протягом усього того часу, поки існувала практика шлюбів cum manu.

Зобов'язання в Римі позначалися терміном obligatio. За визначенням римського права пізніших часів і за нашими теперішніми уявленнями зобов’язання це такі юридичні відносини між двома особами, коли одна особа - боржник -зобов'язана вчинити або утриматися від вчинення певної дії, а інша - кредитор - має право вимагати від першої виконання покладеного на неї обов'язку, що випливає з договору або з інших підстав на свою користь.