ІІ Международная научно-практическая интернет-конференция

Moral motives direct the moral actions of man , encourage him to reflect on the appropriate course of action manifestation . To get students to deeply informed , reasonable behavior , the teacher is to work out the formation of motives , their further development . In this process, the teacher comes from the social demands of the time . And so the moral motives not only the basis of moral behavior , but rather indicative result of education . Our understanding of the essence of moral education in schools vary not only under the influence of new scientific concepts , but real achievements in the field of education. Common in recent years the approach to educational work oriented teacher verbal forms of transfer values. So long prevailed monologues combined with individual actions . Clearly not enough individual approach , relying on experience of the child, taking into account his personal characteristics . The main instrument through which the teacher directs and organizes the activities of the child are usually jobs that he confronts the child. For their effectiveness need to be internally adopted child , which determines the meaning of the job for him. When job insecurity motivation on the part of teachers for their content inner child can dramatically disperse their objective content with the plan and teacher educator .

Jamiyatda ta’lim tizimini rivojlantirishning strategik yo’nalishi – bu insonning turli sohalarida maqsadli mustaqil faoliyati asosida uning intelekt va ahloqiy rivojlanishidir. Jahonning rivojlangan davlatlari qatori mamlakatimizda ham ta’limdagi islohotlar jarayonida mustaqil ta’limni rag’batlantirish muhim yo’nalish sifatida kelmoqda. Pedagogning kasbiy layoqatliligini tarbiyalash fenomenini tadqiq qilishga bir qator olimlarning ishlarida o’z ifodasini topgan. Bu mualliflar kasbiy layoqatlilik – ishonchlilik sifatlari bilan birgalikda o’qituvchining kasbiy – individual hodisa sifatida pedagogik madaniyatini tavsiflaydi degan fikrni olg’a surganlar. O’z navbatida, kasbiy layoqatlilik tushunchasi, V.A.Slastenin ta’kidlaganidek, pedagogning pedagogik faoliyatini amalga oshirishga nazariy hamda amaliy tayyorligining birligini ifodalaydi va uning kasbiy shakllanganligini tavsiflaydi.

I. Nuqtaga nisbatan simmetriya Bizga biror tekislik berilgan bo’lsin. – shu tekislikdagi biror tayin nuqta va - tekislikning ixtiyoriy nuqtasi bo’lsin. kesmani to’g’ri chiziq sifatida davom ettirib , bu to’g’ri chiziqda shunday nuqtani olaylikki, bunda tenglik o’rinli bo’lsin. nuqta nuqtaning O nuqtaga nisbatan simmetrik nuqtasi deyiladi. Tekislikdagi barcha nuqtalarni unda berilgan biror tayin nuqtaga nisbatan simmetrik ko’chirish mumkin. Quyidagi holatlarni ko’rib chiqaylik: 1. Nuqtani nuqtaga nisbatan simmetrik ko’chirish. koordinatalar sistemasida biror nuqtani nuqtaga nisbatan simmetrik ko’chirganda qanday nuqta hosil bo’lishi haqida o’ylab ko’raylik. Berilgan va nuqtalarni 1-rasmda tasvirlangandek joylashtirib, shu nuqtalardan o’tuvchi to’g’ri chiziqni hosil qilaylik.

Құралдар мен элементтер: сөздер генераторы, логикалық үлгілер, тактілі импульс генераторы, екі позициялы қайта қосқыштар, кернеу көзі +5В, «логикалық бірлік» сигналының көзі, логикалық үлгілер, мультиплексор, микросхема 74138 – дешифратор 3 x 8 . Қысқаша теориялық мәліметтер 1. Мультиплексорлар. Мультиплексор комбинациялық логикалық сұлбасы, бірнеше кіріс сигналдары, бір немесе бірнеше басқару кірістері және бір шығысы бар қондырғы. Қосылатын кіріс нөмері басқару кірістеріндегі логикалық деңгейлердің комбинациясымен анықталатын санға (адреске) тең. Ақпараттық және басқару кірістерінен басқа, мультиплексорлар сұлбаларында шешу кіріс болады, оған белсенді деңгей бергенде мультиплексор белсенді күйге көшеді. Шешу кірісіне пассивті деңгей бергенде мультиплексор пассивті деңгейге көшеді, бұл кезде шығысындағы сигнал ақпараттық және басқару сигналдарының мәніне тәуелсіз тұрақты мәнін сақтайды [1].

У сучасних умовах розвиток освіти в Україні виходить на новий рівень якості підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери. Збільшення вимог до професійної діяльності майбутніх соціальних педагогів вимагає підвищення їхнього професіоналізму. Це завдання реалізується через переорієнтацію спрямованості основних цілей вищої освіти. В умовах інноваційного розвитку суспільства основним показником отримання вищої освіти є не просто формування випускника професіонала, але й розвиненої особистості, творчої індивідуальності. Підґрунтям для вирішення цих завдань є Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Державна національна програма «Освіта (Україна XXI століття)», Національна доктрина розвитку освіти України, Закон України «Про соціальні послуги», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про охорону дитинства». Модернізація освіти неможлива без розуміння професії майбутнього соціального педагога як активного суб’єкта, що пізнає і перетворює себе в процесі професійної діяльності. Для того, щоб знаходитися на рівні сучасних вимог, майбутньому соціальному педагогу необхідно не тільки успішно займатися в системі спеціально організованої підготовки, але й безперервно працювати над собою, професійно саморозвиватися.

Проблема религиозного экстремизма и деструктивных религиозных влияний, к сожалению, не сходит с повестки дня на всей постсоветской территории, в том числе в России и Казахстане. Это проблема не только правовая, социально-психологическая, нравственная, философская, но и педагогическая. Опасность для человека любого возраста (и особенно молодого) быть втянутым в деструктивные религиозные объединения велика, а шансы быстро и благополучно выйти оттуда малы. И, исходя из этого, на социально-педагогическом уровне как нельзя более верен известный афоризм, что болезнь (в том числе патологию социального интеллекта) легче предупредить, чем вылечить и преодолеть. Неофиты деструктивных сект (а также крайних форм проявления в традиционных мировых религиях) вступают в опасную игру с Богом и собственной природой, становясь при этом игрушкой в руках недобросовестных людей.

Існує реальна потреба суспільства в інтенсивному розвитку інтелектуально-творчого потенціалу кожної людини. Школа має навчати кожного вихованця самостійно мислити, діяти в нестандартних умовах, розв’язувати найрізноманітніші проблеми. Формування цих якостей можливе лише при відповідній організації. Зважаючи на важливість творчості як виду діяльності в розвитку творчої особистості запроваджуються принципи творчого навчання. Упровадження принципу наочності в умовах творчої педагогічної системи зумовило потребу інтенсивного використання математичних моделей, графіків, таблиць, що наочно відображають дослідницькі процеси на високому науковому рівні. Важливою є педагогічна орієнтація для створення умов творчої діяльності на уроках математики, для дослідження і розуміння суперечностей явища бо будь-яких об’єктів. Іншими важливими принципами творчого навчання є принципи системності, систематичності, діяльного підходу в навчанні. Розглянемо концепцію розвитку творчого мислення, яка побудована на принципах інтеграції, індивідуалізації і диференціації, психологізації з використанням активних форм навчання, проблемних методів, діалогічних способів оволодіння інформацією; використанням цілісного інтелектуально-креативного потенціалу школярів.

Загальні:засвоєння учнями системи знань і способів розумової і практичної діяльності; розвиток інтелекту учнів, тобто їх пізнавальної самостійності і творчих здібностей; формування діалектико-матеріалістичного мислення школярів; формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Спеціальні: виховання навичок творчого засвоєння знань (застосування системи логічних прийомів або окремих способів творчої діяльності); виховання навичок творчого застосування знань (застосування засвоєних знань у новій ситуації) і умінь вирішувати навчальні проблеми; формування і накопичення досвіду творчої діяльності (оволодіння методами наукового дослідження, розв’язання практичних проблем і художнього відображення дійсності); формування мотивів навчання, соціальних, етичних і пізнавальних потреб. Кожна із зазначених функцій здійснюється в різноманітній практичній і теоретичній діяльності школяра і залежить від урахування особливостей проблемного навчання, які і є його відмінними ознаками.

Під соціальною роботою розуміється особливий інтегрований, міждисциплінарний вид професійної діяльності, спрямований на вирішення соціальних проблем окремих, насамперед соціально вразливих, особистостей і суспільних груп та задоволення потреб громадян на створення умов, що сприяють відновленню чи підвищенню їх здатності до соціального функціонування [5, c. 100]. Основа соціальної роботи - це діяльність з надання допомоги індивідам, сім'ям, групам у реалізації їх соціальних прав і в компенсації фізичних, психічних, інтелектуальних, соціальних та інших недоліків, що перешкоджають повноцінному соціальному функціонуванню. Ця діяльність може бути і професійною, і добровольчої . Зміст соціальної роботи можна визначити як специфічний вид професійної діяльності, надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня його життя, надання індивідуальної допомоги людині, сім'ї або групі осіб . Таким чином, соціальна робота - двостороння взаємодія. Співробітник соціальної служби, соціальний терапевт, спеціаліст іншого профілю має обов'язково спиратися на ресурси самого клієнта, організовувати і спонукати його для вирішення його власної проблеми.

Принцип безперервності освіти, зокрема, математичної, ставить ще актуальнішою не нову для педагогіки, психології і методики навчання математики проблему – навчити учнів учитися. Підходи до цієї проблеми змінювалися на різних етапах розвитку освіти залежно від соціальних вимог, які висувалися суспільством до школи, від рівня психологічних теорій научіння та дидактичних систем навчання [4, с. 6]. Останнім часом в психолого-педагогічних науках, в методиці навчання математики та в шкільній практиці інтенсивно розроблялися проблеми розвивального навчання, шляхи та засоби активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їхнього продуктивного, творчого мислення. При цьому активна пізнавальна діяльність розглядалася не тільки як засіб оволодіння знаннями, навичками та вміннями, але й як важливе джерело розумового розвитку школяра. Проблема розвиваючого навчання відноситься до найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної науки й шкільної практики. Воно обумовлено тим, що в цей час відбуваються зміни цільової установки навчання. Основним результатом навчання тепер є не тільки міцність засвоєння дитиною необхідних суспільством знань, уміння й навичок, а головне – розвиток особистості школяра. Іншими словами, у цей момент, природно, не знижується питання про засвоєння учнями знань, умінь і навичок, але це тепер є засобом, умовою досягнення головної мети – розвиток учнів. Саме така ціль ставиться й вирішується в рамках розвиваючого навчання. Тому цілком зрозумілим є інтерес учених і вчителів до даного типу навчання [1, с. 4].