ІІ Международная научно-практическая интернет-конференция

Процес формування особистості є досить складним, довготривалим і об’єктивно неможливим без безпосередньої взаємодії індивіда з навколишнім середовищем, без втручання у цей процес соціуму із його вимогами, нормами та правилами. В ході соціалізації особистості важливе місце займає становлення емоційно-почуттєвої сфери дитини відповідно до взаємодії із оточуючими. Дана проблематика вивчалась у наукових працях таких видатних психологів, як Л.С. Виготського (взаємозв’язок мислення із виникненням афектів; виховання емоційної поведінки), Б.І. Додонова (класифікація емоцій за суб’єктивною цінністю), К. Ізарда (експериментальне дослідження фундаментальних емоцій), Є.П. Ільїна (розгляд емоцій як складного утворення, що охоплює потреби та мотиви), О.М. Лука (основні закономірності виникнення почуттів та взаємоперехід одних почуттів в інші), Я. Рейковського (експериментальне дослідження емоцій), К.К. Платонова (класифікація почуттів за соціальною сутністю людини; астенічні та стенічні форми емоцій), П.М. Якобсона (виховання почуттєвої сфери особистості) та ін.

Як відомо, розвиток охоплює фізичну, психологічну і соціальну сторони особистості. Одним із завдань виховання є сформувати соціалізовану особистість, тобто слухняну, виконавчу, таку, яка є носієм норм і правил, необхідних для життя у суспільстві.[1,с.90.]. Як відомо, первинним інститутом соціалізації є сім’я, а далі – садочок, школа, різні освітні інституції. Важливо усвідомлювати і враховувати, що необхідність соціалізації для кожної особистості, увесь процес соціалізації за своїм змістом, формою і механізмами створює для особистості обмеження, рамки тощо, що вступає у суперечність із надзвичайно важливою потребою людини у свободі, з потребою бути вільним, чинити по-своєму, згідно із своїми бажаннями, потягами, інтересами.[2,с.43]. Потреби і бажання є базисною, інтегральною характеристикою особистості. По суті, виховати людину – це виховати у неї систему людських культурних потреб, цінностей, що виявляються у системі ставлень до інших людей, до себе, до природи, до чистоти, порядку, до мистецтва, релігії тощо. Наприклад, якщо ставлення є милосердним, то буде потреба підтримати людину, поділитися з нею. Якщо є вихованою любов до порядку, то буде потреба його дотримуватись, слідкувати за ним.