XIII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Розвиток світової економіки в умовах поглиблення політичних та економічних протиріч між країнами під впливом глобалізаційних процесів обумовлює необхідність зміни існуючих пріоритетів зовнішньоторговельного розвитку. На зміну узгодженій міжнародній економічній взаємодії на сьогодні приходить загострення конфронтації між країнами, яка обумовлена не тільки і не стільки політичними, скільки економічними факторами. Жорстка боротьба за світові лідерські позиції, посилення конкуренції на світових ринках, поглиблення транснаціоналізації світової економіки, боротьба за сировинні ресурси, втручання урядів багатьох країн у внутрішню економіку та зовнішньоекономічну сферу спонукає до перегляду місця держави у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності її суб’єктів. Ринкові принципи державного регулювання даної сфери у сучасних реаліях трансформувались у принципи активної державної підтримки пріоритетних експортоорієнтованих галузей національної економіки [1]. Дане твердження є особливо актуальним для української економіки, в якій на сьогодні формуються цивілізаційні підвалини для подальшого розвитку та диверсифікації.

Земельна реформа яка відбувається в Україні має сприяти забезпеченню якісно нового стану використання земель суб'єктами підприємництва у сільському господарстві Вона є одним із пріоритетних напрямів “Єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства й сільських територій в Україні на 2015–2020 роки”, “Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року”, затверджених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 р. № 275-р. Головною метою земельної реформи є створення повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення, удосконалення ринку оренди землі, забезпечення відкритої і прозорої оренди державних і комунальних земель, вдосконалення кадастрово-реєстраційної системи.

Постановка проблеми. Характерною рисою сучасної економіки є неплатоспроможність більшої частини підприємств, об'єктивно призводить до їх банкрутства і ліквідації. Проблеми пошуку шляхів фінансового оздоровлення та сталого розвитку підприємств продовжують залишатися досить актуальними. Особливе значення мають механізми санації і банкрутства неплатоспроможних підприємств, що дозволяють рятувати ті з них, які можуть виробляти конкурентну продукцію і приносити прибуток, а також виводити з ринку нежиттєздатних, що ставлять під загрозу економічний стан ділових партнерів і породжують лавину неплатежів в масштабі всієї країни.

Зміни у відносинах власності привели до урізноманітнення структури суб’єктів господарювання, створення господарських формувань, заснованих на приватній власності селян на землю та майно. Серед них – приватно-орендні підприємства, господарські товариства, виробничі сільськогосподарські кооперативи тощо. Разом з тим стає очевидним, що їх адаптація до нових умов діяльності вимагає формування ринкового середовища на селі, а також відповідних структурних змін у виробничих, управлінських, організаційних та трудових відносинах, внутрішньої реструктуризації сільськогосподарських підприємств.

Ескалація воєнного конфлікту на Донбасі обумовила початок затяжної економіко-політичної кризи в країні, що спровокувало розвиток дестабілізуючих процесів не тільки на внутрішньому ринку України, а й в міжнародних торгових відносинах. Зокрема, усталені не одне десятиріччя торгові операції з Російською Федерацію, яка тривалий час була головним партнером в міжнародних відносинах з Україною з другої половини 2014 року стали зазнавати корінних змін. Активізація даного процесу прискорилася після реалізації європейської угоди про асоціацію, що стало поворотним моментом в переорієнтації ринків збуту та появи нових постачальників продукції. Починаючи з 2014 року частка Російської Федерації в структурі експорту-імпорту України поступово зменшувалася, що свідчить про дієвість прийнятих заходів в рамках угоди. Проте, на даний час, за окремими групами товарів Російська Федерація залишається основним торговим партнером країни, паралельно з нарощуванням обсягів торгових операцій з Польщею, Німеччиною, Італією тощо. Тому проведення аналітичного огляду зовнішньоекономічних зв'язків України на сучасному етапі є актуальним завданням з позиції розподілу балансу економічних інтересів країн-партнерів в економіці країни.

Найголовнішим конкурентоздатним ресурсом країни є висока кваліфікація та сукупність знань працівників, які вимагають підвищеного інвестування. У сучасних умовах, коли змінюється структура зайнятості населення, зростає частка розумової праці у виробництві, зменшується потреба суспільства у малокваліфікованій праці, дуже відчутно постає питання про пошук додаткових джерел, внутрішніх резервів економічного зростання країни.

Постановка проблеми. Управління належить до таких видів людської діяльності, які потребують специфічних людських властивостей, що роблять конкретну особу професійно придатною до управлінської діяльності. Тільки розглядаючи їх у взаємозв`язку, можна отримати уявлення про особистість, її придатність чи непридатність до управлінської діяльності та визначити склад і зміст властивостей, які в сукупності здатні забезпечити якісне виконання менеджером всіх функціональних обов`язків. Головною рушійною силою протікання всіх бізнес-процесів організації є менеджери, тому формування особистості менеджера як ефективного керівника є важливим завданням.

Сучасний рівень економічного розвитку, а також зростання внутрішніх та зовнішніх загроз, що провокують дестабілізацію фінансового стану підприємства, вимагають від менеджменту впровадження екстрених заходів, які були б спрямовані на недопущення або вихід з кризи. Більшість сучасних підприємств знаходяться у критичній фінансовій ситуації, що засвідчує неналежну систему антикризового управління, без якого неможливе їх існування. Від ефективності процесу антикризового управління, вибору методів передбачення, а також подолання кризових явищ залежить не лише вихід підприємства з кризового стану, а й запобігання його виникнення в майбутньому. Тому, саме проведення антикризового управління залишається досить актуальною темою на сьогодні.

Вступ. Портова галузь України займає 2 місце за обсягом вантажообігу серед 6 країн Азово-Чорноморського басейну[1]. Однак морські перевезення - це високо конкурентний ринок. Сьогодні потрібно визначити основні пріоритети розвитку морських портів.

Сьогодні маркетинг персоналу посідає одне з найважливіших чинників виживання та утримування лідируючих позицій підприємства в ринкових умовах господарювання. Максимально ефективне маркетингове управління персоналом та їх використання іноді з мінімальними фінансовими вкладеннями допомагають підприємству виграти в конкурентній боротьбі.