ХIX Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Институт страхования имеет особую роль в обеспечении непрерывного производства в условиях рыночной экономики и в финансовой защите населения от несчастных случаев. Последние года наблюдается стабильный рост в сфере страхования экономики в нашей стране. Система страхования отличается своей важностью и особой значимостью в финансовом рынке страны. Как утверждал Президент Республики Узбекистан И. А. Каримов “… в сегодняшнем дне хозяйствующим субъектам трудно продолжить свою деятельность, заниматься инвестированием и брать кредит с неразвитой системой страхования ” [1, с.354]. Также на ряду с развитием системы финансово-банковской системы развитие страховой сферы считается одним из фундаментальных задач.

Створення пенсійної системи України було започатковане прийняттям закону "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року. Заснований на поєднанні принципів соціального страхування і соціальної допомоги, даний закон закладав страхові основи захисту людей похилого віку, інвалідів, передбачивши відокремлення пенсійної системи від державного бюджету. У 2000 році було введено систему повного персоніфікованого обліку відомостей створення системи повної автоматизації обліку пенсійних внесків та пенсійних виплат. Персоніфікація внесків в певній мірі формувала в більшості страхувальників і застрахованих осіб розуміння феномена залежності розміру пенсії від трудового стажу, заробітку та страхового внеску, а також залежності результатів розрахунку пенсій від рівня достовірності відомостей, поданих до системи персоніфікованого обліку. В результаті підвищилася платіжна дисципліна платників, склалися умови для легалізації тіньових доходів населення.

Ключове місце в системі соціальної політики держави належить соціальному захисту населення як невід’ємному елементу та визначальному напряму соціалізації економічного розвитку країни в цілому. Початок його розвитку сягає особистої доброчинності, якою характеризувалося людське суспільство, починаючи з доісторичних часів. Вияв доброчинності, з одного боку, був виразом природного співчуття й підтримкою особистого авторитету, а з іншого – адекватною відповіддю на суспільні потреби. З перших кроків цивілізації, коли родина, домогосподарство були основним виробничим осередком у суспільстві, цілком логічним було покладення турботи про непрацездатних на інших членів сім’ї, а в разі скрутного становища цілої родини або самотньої людини – на громаду. Захист нужденних здійснювався у формі індивідуальної та громадської благодійності в тих випадках, коли йшлося про виживання окремої людини чи цілої родини [1, с. 277].

Використання значної кількості методів управління ризиками, і більшою мірою фінансовими ризиками, припускає, розробку ризик-плану всередині фінансово-інвестиційного планування економічного зростання підприємства. У структуру управління ризиками повинно входити стратегічне планування фінансово-інвестиційного потенціалу, а так само процес фінансування нейтралізації ризиків, як основа складання ризик-плану. Фінансування заходів щодо зниження ризиків зменшує ймовірність несприятливих ситуацій або обмежує збитки у разі їх настання. Фінансування нейтралізації ризику, має на увазі пошук і мобілізацію грошових ресурсів для здійснення першочергових заходів та запобігання збитку при настанні несприятливих подій, тобто утворює фінансово-інвестиційну частину ризик-плану, що в свою чергу дозволяє віднести його до параметру формування фінансово-інвестиційного потенціалу.

В сучасних умовах господарювання ефективність діяльності підприємства залежить від повноти, достовірності та своєчасності економічної інформації. Вітчизняна система бухгалтерського обліку в основному зорієнтована на виконання функцій розрахунку бази оподаткування. Проте облік витрат на виробництво, перш за все, повинен бути так організований, щоб виявити вплив усіх чинників на рівень собівартості готової продукції, та постійно контролювати відхилення цього рівня в цілому та в розрізі витрат, які складають собівартість. Для керівництва конкретною поточною виробничою діяльністю потрібен самостійний вибір управлінським персоналом відповідної методики. А це є одним із основних принципів управлінського обліку. Його впровадження забезпечує формування достовірної інформації з метою визначення реальних господарських причин росту витрат виробництва, враховуючи вплив інфляційних процесів. Як свідчить світовий досвід, ефективним вирішенням проблеми є використання методу «директ-костинг». Особливості застосування методу калькулювання «директ-костинг» були дослідженні в працях таких вчених як М.А. Вахрушина, Н.Д. Врублевський, К. Друрі, Р. Ентоні, В.Б. Івашкевич, Т.П. Карпова, В.Е. Керимов, М.Ю. Медведєв, Д. Міддлтон, С.А. Николаєва, Дж. Рис, Дж. Фостер, Ч.Т. Хонгрен.

Переробка давальницької сировини між підприємствами-резидентами характеризується досить високим рівнем в сучасних умовах. Підприємства-замовники, вступаючи у відносини з приводу переробки давальницької сировини хочуть отримати максимум прибутку від продажу готової продукції або, як правило, мінімізувати витрати. А власники виробничих ресурсів, за рівних умов, намагаються отримати якомога більшу плату за використання цих ресурсів. За витрачену працю виконавці також намагаються отримати більш високий прибуток. Не дивлячись на багатий досвід роботи з давальницькою сировиною, в багатьох галузях промисловості, на практиці виникають численні питання, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку таких господарських операцій, оскільки на законодавчому рівні не розроблено єдиної методики ведення бухгалтерського обліку операцій з давальницькою сировиною.

Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого бізнесу. Малі підприємства не є суб’єктами обов’язкового аудиту. В той же час ряд питань, які виникають в ході фінансово-господарської діяльності, можна вирішити залучивши незалежних фахівців – аудиторів. При цьому методика аудиту малих підприємств має особливості, на яких аудитор з метою якісної роботи повинен акцентувати свою увагу. Питанням методики аудиту присвячені праці таких вітчизняних вчених як М. Білуха, Н. Дорош[1], О. Петрик[3], В. Савченко, Б. Усач[4], Л. Чернелевський [5]. Проблеми вдосконалення аудиту діяльності малих підприємств досліджували такі вчені, як: Балибюк І. В., Тиквій Н. В., Будько О. В., Запорожець Г. В. Проте, незважаючи на численні дослідження, проблеми і особливості аудиту на малому підприємстві не знайшли належного відображення на сторінках вітчизняних наукових видань. Усе це й обумовлює актуальність та своєчасність обраної теми дослідження.

Вступ. В умовах ринкової економіки туристичні фірми усвідомлюють необхідність впровадження нових товарів та послуг. На сучасному етапі розвитку туристичної діяльності істотне значення має створення й ефективне використання системи інноваційного менеджменту. Незважаючи на складне економічне становище більшості туристичних підприємств, в сучасних умовах проявляється тенденція до посилення їх інноваційної активності, особливо в галузі технологічних інновацій.