ПРОБЛЕМИ ТРАКТУВАННЯ ДЕФІНІЦІЇ “СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ”

  Олег Жук (Львів, Україна) |    Завантажити статтю

Ключове місце в системі соціальної політики держави належить соціальному захисту населення як невід’ємному елементу та визначальному напряму соціалізації економічного розвитку країни в цілому. Початок його розвитку сягає особистої доброчинності, якою характеризувалося людське суспільство, починаючи з доісторичних часів. Вияв доброчинності, з одного боку, був виразом природного співчуття й підтримкою особистого авторитету, а з іншого – адекватною відповіддю на суспільні потреби. З перших кроків цивілізації, коли родина, домогосподарство були основним виробничим осередком у суспільстві, цілком логічним було покладення турботи про непрацездатних на інших членів сім’ї, а в разі скрутного становища цілої родини або самотньої людини – на громаду. Захист нужденних здійснювався у формі індивідуальної та громадської благодійності в тих випадках, коли йшлося про виживання окремої людини чи цілої родини [1, с. 277].