IІІ Международная научно-практическая интернет-конференция

В справочной психологической литературе самооценка определяется как ценность, значимость, которой индивид наделяет себя в целом и отдельные стороны своей личности, деятельности, поведения. Под самооценкой принято понимать интериоризированный механизм социальных контактов, ориентаций и ценностей преобразуемый в оценку личностью самой себя, своих возможностей, качества и места среди других людей.

Склонность к риску исследовали Т.П. Авдулова, А.П. Альгин, Ю.Д.Башкина, Л.В. Варуха, И.П. Залетаев, А.В. Лакреева, А.Г. Ниазашвили, Т.А.Попова, С.Т. Посохов, Л.Я. Тимочко, И.В. Ульянова и др. Сегодня известно, что разные люди имею различную склонность к риску. Одни имеют установку на осторожность, другие наоборот любят рисковать, для них риск имеет положительную ценность, т.е. риск ради риска. Есть третья группа людей, которые проявляют безразличие к риску.

У даний період часу у Міністерстві охорони здоров’я України розробляється і затверджується план заходів, спрямованих на охорону психічного здоров’я громадян. Я представила певний перелік ідей, концептуальних положень і заходів, які, на мою думку, могли би бути корисними. Я надіслала у МОЗ України свої пропозиції у більш стислому вигляді. Вважаю доцільним поділитись своїми ідеями щодо охорони психічного здоров’я наших громадян.

Актуальность исследования определяется тем, что, несмотря на проводимую в учреждениях дошкольного образования работу по формированию у старших дошкольников интеллектуальной готовности, педагоги отмечают наличие недостаточной сформированности у детей наглядно-образного мышления, способности к наглядно-пространственному моделированию, логического запоминания, а также неумение внимательно и точно выполнять последовательные указания педагога, оценивать результаты, исходя из предложенных педагогом критериев и т.д. Это вызывает необходимость рассмотрения условий и методов работы, направленной на формирование интеллектуальной готовности детей к школе.

У розвинених країнах сьогодні діяльність багатьох державних структур, політичних і громадських інститутів влади, спрямована на вирішення проблеми збереження “здоров'я здорової людини”, продовження її активно творчого та економічно ефективного довголіття. Подібна орієнтація призвела до необхідності введення в наукову практику таких понять і концепцій як “професійне здоров'я” і “професійно необхідне здоров'я”, що об'єднали в собі професійний, психологічний і медичний аспекти оцінки здоров'я, і розглядають його як один з основних чинників забезпечення професійної діяльності.