І Международная научно-практическая интернет-конференция

Реальность издавна осмысливается космологией (природная ипостась реальности), теологией (реальность как духовный субстрат материального мира), онтологией (бытие как таковое). Мир реального многообразен, понимаем мы его преимущественно интуитивно и соотносим, преждевсего, с "бытием вещей и вещных событий", с участием вещей в мире ("methexis"Платона), со стихией вещей ("Dasman"М. Хайдеггера), с феноменальным миром, данным нашему чувственному восприятию, с его красками, запахами, звуками, миром предметов перемещающихся и недвижных, одушевленных и неодушевленных, живых и неживых, "грубо сопротивляющихся нашей деятельности"(М.Шелер). Реально все предметное, вещественное, телесное. Феноменальный мир, по Н.А. Бердяеву, поражающе реален и обусловлен не только нашим разумом, но еще больше нашими страстями, эмоциями, страхами, заботой, интересами. Трансцендентальные страсти и чувства и создают, прежде всего, наш мир, нашу реальность. Да и сам субъект, чувствующий и познающий, есть человек существующий, он тоже "бытие" и реальность, он "пропускает" познание и признание реального мира через свое существование.

Илм-фан инсоният ижтимоий тараққиётида муҳим ўрин тутади. Кишилик жамияти пайдо бўлибдики, инсон ва жамият тўхтовсиз изланиш ва янгиланишда. Инсон барчасига тафаккур орқали эришади, янгиликка интилади, яратади ва ихтиро қилади. Ана шу тарзда жамият ривожи илм-фаннинг тараққиёти билан белгиланади. Айтиш лозимки, XXI асрнинг шиддатли, туб инновацион ўзгаришлари, ялпи янгиланишлари жараёнида яшар эканмиз, ўтган даврлар мобайнида ижтимоий ҳаётнинг барча жабҳаларида содир бўлган инновацион ўзгаришларни ўрганиш, жамиятимизнинг тараққиёти, кейинги стратегик мақсад ва вазифаларимизни белигилаб олишда муҳим аҳамиятни касб этади Фанда инновация парадигмал, услубий, назарий ва муаммовий янгиланишларда, ноанъанавий ғоялар ва тасаввурларни ишлаб чиқишда ифодаланади. Бундай инновацион жараёнларга инновацион тафаккур асос бўлади. Инновацион тафаккур ижодий тафаккурнинг бир тури сифатида мунтазам равишда янги ғоялар, қадриятлар ва лойиҳаларни яратишга қаратилади. [2] Инновацион жараёнлар эса дастлаб ички ўзгаришдан, ички имкониятларни ишга солишдан бошланади.

Сучасна держава починається з культури. Твердження, мабуть, занадто зухвале, можливо, у чомусь базується на перебільшенні, скоріше, схоже на утопічні погляди на ситуацію, але думка, з якою важко сперечатися будь-кому, хто розуміється на історії. Політика, економіка, міжнародні відносини, все, що стосується життєво важливих факторів сьогоднішнього суспільства, - те, що, само собою зрозуміло, визначає вектори розвитку держави. Але серед факторів державотворення слід не забувати і культуру. Адже вона визначає обличчя народу, його минуле малює і його майбутнє. Але власне культура, у найрізноманітніших її формах, і перебуває сьогодні в Україні в досить таки занедбаному стані. Тому і сподіватися на повноцінний розвиток держави також доволі складно. Особливо складно сьогодні ситуація складається з художньою культурою, не дивлячись на те, що вона в нинішньому суспільстві набула настільки яскравого забарвлення і є такою різноманітною за своїми формами. Якщо говорити про ставлення органів влади, державних органів до галузі культури, про фінансування мистецьких центрів, освітніх мистецьких установ різних рівнів акредитації, то складеться враження, що держава ставиться до культури за колишнім принципом «культура може зачекати», тобто за залишковим принципом. До цієї сфери діяльності представники сильних світу цього завжди ставилися з певною якщо не зневагою, то холодною байдужістю. Не дивлячись на те, що існує немало законопроектів, офіційних рішень щодо тих заходів, що мають вживатися з метою налагодження стану всієї гуманітарної галузі загалом і культури як її складової [1].