ХХХII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Актуальність дослідження феномену прокрастинації й причин її виникнення пов’язана з прискоренням науково-технічного прогресу. Аналіз досліджень показав, що підходи до дослідження прокрастинації не мають єдиної основи, і вона вивчається у зв’язку з особистісними проявами та такими феноменами як перфекціонізм, мотивація, тривожність, самооцінка, стрес, копінг-стратегії, тимчасова перспектива, зв’язок з емоціями й несвідомим матеріалом та іншими. Дослідник Н. Мілгрем вважає, що виникнення цього феномена взагалі характерно саме для технічно розвинених країн [6]. Цю ж точку зору підтверджують і дослідження Д. Харіотт і Д. Феррарі, згідно з якими, кількість людей схильних до прокрастинації за останні рокизначно зросла.

Інтуїція в психології розглядалася з різних методологічних підходів. Для вітчизняної психології характерний підхід до розгляду інтуїції як мислення і творчості. Інтерес до проблеми інтуїції проявлявся в роботах зарубіжних психологів, наприклад К.Г. Юнга. Слід підкреслити, що нині, як вдало відзначили В.Р. Ірина та А.А. Новиков (1978), в недавньому минулому точка зору більшості вчених тяготіла до уявлення про інтуїцію, овіяної духом містицизму, ірраціоналізму, і ґрунтувалася на ідеалістичних інтуїтивістських теоріях. В даний час в психології спостерігається тенденція співвідношення поняття «інтуїції» з іншими поняттями, наприклад такими, як «інсайт» або «емоції». Також спостерігається тенденція виділення інтуїції з різноманіття неусвідомлюваних процесів. Аналіз гносеологічних компонентів інтуїції передбачає виділення її механізмів, структури інтуїтивного акту, також взаємозв'язку інтуїції з іншими формами пізнання.

Актуальність теми. Що ми знаємо про темперамент? І як можна оцінити психічні розходження між емоційною стійкістю, інтенсивністю, вразливістю, енергійністю, динамічністю психічного життя, поводження і діяльності особистості? Ця тема була актуальною завжди, адже за типом темпераменту можна дати поверхневу оцінку людини, хоч темперамент і сьогодні залишається багато в чому спірною і невирішеною проблемою, вчені і практики визнають, що це - біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота. Кожна людина індивідуальна, тому її поведінка, бачення, рішення тієї чи іншої проблеми відрізняється від реакції будь кого іншого на аналогічну ситуацію.

Науковий підхід до вирішення проблеми самореалізації особистості - прерогатива психології другої половини XX - початку XXI ст. (дослідження К. Абульханової-Славської, А. Асмолова, А. Бодалєва, І.Беха, А. Деркача, В. Муляра, Л. Овсянецької, А. Реана). На сучасному етапі інтерес до даної проблеми в колах наукової спільноти зростає.

Трансформація сучасного освітнього простору, перехід закладів вищої освіти на дистанційну форму навчання потребує впровадження в навчальний процес інноваційних підходів, застосування широкого спектру інформаційних технологій задля формування всебічно розвиненої особистості майбутнього фахівця, здатної швидко отримувати нові знання, виробляти відповідні уміння і навички у професійній діяльності, активно удосконалювати їх та набувати практичного досвіду. Відтак, одним з найважливіших завдань вищої школи є створення відповідних умов у навчально-виховному процесі, сприятливих для набуття майбутніми психологами загальних та спеціальних компетентностей.

Временная перспектива относится к одной из наиболее важных характеристик личности. Отношение человека ко времени влияет на использование им данного ресурса: ценность времени, отношение к прошедшему и будущему времени – все это определяет целеполагание личности, ее стремления, а соответственно и успех. Временная перспектива оказывает влияние на происходящие жизненные процессы, связывается с личностными особенностями и затрагивает различные сферы жизни. В связи с тем, что временная перспектива имеет прямую связь с развитием личности человека, она затрагивает его ценностно-смысловую, личностную, профессиональную сферы, опосредует возможность эффективного функционирования в современном обществе.