XLІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Каждый педагог может возразить и сказать, что он внедряет, использует, применяет новые педагогические или образовательные технологии, которые к тому же ярко описаны, прежде всего, в первом и во втором изданиях Г.К.Селевко сборника образовательных технологий [1; 2], по мнению которого, «в теории и практике работы школ сегодня существует множество вариантов (выделено нами – авт.) учебно-воспитательного процесса. Каждый автор и исполнитель привносит в педагогический процесс что-то свое, индивидуальное, в связи с чем говорят, что каждая конкретная технология (?) является авторской. С этим мнением можно согласиться. Однако многие технологии по своим целям, содержанию, применяемым методам и средствам имеют достаточно много сходства и по этим общим признакам могут быть классифицированы в несколько обобщенных групп».

Сучасна стадія розвитку суспільства характеризується цілою низкою особливостей, що висувають нові вимоги до стратегії шкільної та вищої освіти. Одним з орієнтирів сучасної освіти має стати практичнее навчання здобувачів освіти сучасним методам роботи з інформацією. Це, в свою чергу, означає необхідність активного впровадження в навчальний процесс комп’ютерних технологій [1]. Разом з тим, потребують окремого розгляду можливості використання потенціалу інформаційних технологій у системі інтерактивного навчання та визначення перспектив підвищення ефективності його реалізації. Особливе значення, в тому числі в навчанні фізики, набуває експеримент, який є критерієм правильності теоретичної моделі фізичних явищ [2-4]. Впровадження у навчальний процес в сучасній школі таких методів навчання фізики, як комп’ютеризований та віртуальний експеримент, поєднання реального й віртуального експерименту, створює умови для активної пізнавальної і практично зорієнтованої діяльності учнів.

Сучасна українська вища школа проходить через низку складних реформ, пов'язаних із запровадженням європейських стандартів у систему української освіти. Значні зміни відбуваються у напрямку комп'ютеризації освіти, особливо в умовах пандемії covid-19. Крім того, українська система освіти в цілому включена до загального тренду процесу реформ в Україні, пов'язаних з подоланням радянської тоталітарної спадщини та відбудовою вільної та демократичної України. Традиційна інтерпретація ролі викладача пов'язана з тим, що він представляється як монополіст у сфері передачі та розуміння необхідного знання, однак у нових умовах викладач стає дослідником вихователем, консультантом та керівником проектів. Таким чином, підвищується актуальність дослідження педагогічного супроводу студента, створення умов для розвитку його самостійності, вибору своєї освітньої траєкторії та тих предметів, які він хоче вивчати.

Нові сучасні педагогічні технології, які використовуються у даний час не можна уявити без широкого застосування нових інформаційних технологій. При цьому один з напрямків сучасного етапу інформатизації освіти може бути пов'язаний з використанням мобільних технологій [1]. Рівень розвитку технологій у галузі використання мобільних пристроїв і безпровідного зв’язку дає змогу ефективно організувати навчальний процес і досягти позитивних результатів. Маючи у своєму арсеналі велику кількість різноманітних засобів від персональних ПК до ноутбуків, планшетів, телефонів та доступом до мережі, навчання стало ще доступнішим для будь-якої людини [2]. Мобільний телефон зробив людину мобільною, здатною «рухатись» віртуальним простором.

Стресске төзімділікті қалыптастыру психикалық денсаулықтың кілті және әлеуметтік тұрақтылықтың міндетті шарты болып табылады. Оқу жүктемелерінің артуы жасөспірімдердің жүйке жүйесі мен психикасына әсер етеді, әртүрлі аурулардың дамуының негізгі факторларының бірі болып табылатын эмоционалды стресстің қалыптасуына әкеледі. Қазіргі уақытта психикалық денсаулықты сақтау және стресске төзімділікті қалыптастыру туралы қамқорлық алдыңғы орынға шығады. Бұл жолдағы маңызды ақпаратты қабылдаудың ерекшеліктері өз психикасы, бұл мүмкіндік береді ғана емес, ескерту пайда аурулар, денсаулықты нығайту, бірақ және жетілдіру өздерін және өз өзара іс-қимыл сыртқы ортамен.

Як філософська категорiя «умова» пов'язується із відношенням предмету до явищ, що оточують його, без яких він існувати не може; умова - це те, від чого залежить щось інше (що обумовлювали); те, від чого залежить щось інше (що обумовлюють); істотний компонент комплексу об'єктів (речей, їх станів, взаємодій), з наявності якого з необхідністю слідує існування даного явища».Дане поняття виражає ставлення предмета до оточуючих його явищ, без яких вiн iснувати не може. Саме предмет виступає як щось обумовлене, а умова – як зовнiшнє вiдносно предмета рiзноманiття об’єктивного свiту.

У сучасних умовах розвитку системи освіти вагомого значення набуває впровадження ефективних інновацій у традиційну класно-урочну систему, а також пошук нових форм організації навчання поза її межами. До їх числа належить і метод проектів, хоча він не є принципово новим явищем у науці та практиці.

Контроль навчальної діяльності учнів є складовою навчального процесу. Він призначений для визначення успішності, аналізу та корекції подальшого процесу і є вагомою та невід’ємною частиною процесу підготовки фахівців у будь-якій сфері. Тому під час проєктування навчального процесу етап розробки та проведення контролю результатів навчання є дуже важливим та відповідальним.

Сучасне українське суспільство висуває все більш-високі вимоги до якості підготовки фахівців з вищою освітою для всіх спеціальностей і областей діяльності. Основною метою системи вищої освіти є не тільки підготовка, студентів до професійної діяльності, а й створення оптимальних умов для розкриття і реалізації їх потенційних можливостей, здібностей і потреб в подальшій професійній діяльності.

Еліміздегі Төтенше жағдайлар білім беру саласына да өзіндік өзгерістерін алып келді. Соның негізгі ерекшеліктері – онлайн білім беру. Онлайн білім берудің нәтиежелігін IT технологиялар мен сандық білім беруді толыққанды игеру арқылы жүзеге асыруға болады.

Освіта була і є однією з основних компонентів суспільства, що забезпечує культурне та освітнє зростання рівня нового покоління і тим самим – процвітання самого суспільства. Провідна роль в організації навчально-виховного процесу завжди належала і належить учителеві. Саме він здійснює керівництво процесом навчання, шукає оптимальні способи організації уроку з метою формування навчальних компетенцій на високому рівні.

Соціальні проблеми, які відбуваються в наш час, змушують нас швидко пристосовуватися до різних умов життя. Пандемія, яка змусила нас змінити наш освітній процес, призвела до того, що раніше для нас було неможливим – дистанційне навчання. Цей освітній процес призвів багатьох до суперечок та непорозуміння, щодо організації, безпеки та якості освіти, спричинені пандемією. Більшість людей до сих пір з’ясовують переваги та недоліки цього процесу. Тому ця тема є актуальною для того, щоб зрозуміти ефективність цього навчання для подальшої системи освітнього процесу.

В статті досліджено необхідність застосування цифрових технологій засобами медіаосвітніх елементів, які дозволяють формувати у педагогів професійні компетентності та захищатися від потенційно шкідливої інформації масмедіа.

У статті представлено основні питання упровадження технології диференційованого навчання в системі післядипломної педагогічної освіти. Висвітлено поняття «диференціація», розкрито її сутність, функції, види та методичну доцільність, подано характеристику основних форм диференціації та розглянуто основні способи використання диференційованих завдань.

Пріоритетною метою навчання літературному читанню в початковій школі є формування читацької компетентності молодшого школяра, усвідомлення себе як грамотного читача, здатного до творчої діяльності. Читацька компетентність визначається володінням технікою читання, прийомами розуміння прочитаного і прослуханого твору, знанням книг і вмінням їх самостійно вибирати, сформованістю духовної потреби в книзі як засобі пізнання світу і самопізнання. Це безпосередньо пов'язано зі специфіко-предметними вміннями, що формуються в ході уроків літературного читання.

Математична освіта є основою для розвитку інтелектуальної, сучасної, критичномислячої людини та вагомою ланкою загальноосвітньої підготовки молоді. Математика дає змогу осягнути розвиток технологій, економіки, сприймати наукову картину світу і сучасний світогляд. В шкільної освіти ця дисципліна дає змогу розвивати такі важливі розумові якості, як: аналітичні, дедуктивні (здатність до узагальнення), критичні, прогностичні (вміння прогнозувати, мислити на кілька кроків вперед). Вона покращує можливості абстрактного мислення (адже це абстрактна наука), здатність концентруватися, тренує пам’ять і підсилює швидкість мислення. Особливо, при вивченні теми «Многогранники», у учнів старшої школи розвивається просторове мислення, узагальнюється вивчені раніше теми з планіметрії та є надзвичайно широке поле для реалізації практичної спрямованості математичної освіти.

«Функционалдық сауаттылық» ұғымы алғаш рет өткен ғасырдың 60 жылдары ЮНЕСКО құжаттарында пайда болды және кейіннен зерттеушілердің қолдануына енді. Функционалдық сауаттылық, кеңінен алғанда, білім берудің (бірінші кезекте жалпы білім беруді) көп жоспарлы адамзат қызметімен байланысын біріктіретін тұлғаның әлеуметтік бағдарлану тәсілі ретінде түсіндіріледі. Қазіргі тез дамушы заманауи қоғамда функционалдық сауаттылық адамдардың әлеуметтік, мәдени, саяси және экономикалық қызметтерге белсенді қатысуына, сондай-ақ өмір бойы білім алуына ықпал ететін базалық факторлардың біріне айналуда.

Күрделі экономикалық және әлеуметтік-мәдени қайта құруды, жалпыәлемдік кеңістікке енудің белсенді үдерістерін сипаттайтын қазақстандық қоғамның заманауи кезеңі кәсіби іс-әрекеттің барлық салаларындағы мамандарды даярлаудың сапасына талаптарды өзгертумен және арттырумен болды. Соңғы жылдары болашақ әлеуметтік педагогтардың әлеуметтік-құндылықтық бағдарларынан еңбекке қатынасы, таным мен білім беруге жалпы адамзаттық рухани құндылықтар ретінде және мамандыққа тұлғаның өзін-өзі жетілдіруінің негізгі құралы ретінде қатынастарындағы күрделі өзгерістерді байқауға болады. Бұл болашақ мамандардың кәсіби дүниетанымының өзгеріп, гуманистік кәсіби идеалдарының әлсіреуіне, өзіндік жетілуіне алып келеді. Қазақстан Республикасының білім беру мен ғылымды дамытудың 2020-2025 жылдарға арналған мемлекеттік бағдарламасында мамандарды кәсіби даярлаудың сапасын жақсарту жаңа ғасырдағы білім беру саясатының басты міндеті ретінде айқындалып, «білім берудің негізгі міндеті – білімді шоғырландыруда нәтижеге бағытталған құзыреттілік тұғырға көшу» деп атап көрсетілген [1]. Қазіргі кезеңдегі жоғары кәсіби білім берудің мақсаты еңбек нарығында бәсекеге қабілетті, жан-жақты құзыретті, әлемдік деңгейде тиімді де табысты жұмыс істей алатын, әлеуметтік және кәсіби тұрғыдан толық даярланған мамандар дайындау болып отыр.