ХXI Международная научно-практическая интернет-конференция

IX—XI asr boshlaridan Movarounnahr va Xurosonda sodir bo‘lgan o‘ta murakkab siyosiy vaziyatning tadrijiy rivoji va u bilan chambarchas bog‘liq ijtimoiy va iqtisodiy o‘zgarishlar mamlakat aholisining madaniy hayotiga ham kuchli ta'sir etdi. Ma'lumki, Movarounnahr istilo etilib, xalifalikka qo‘shib olingach, zabt etilgan o‘zga mamlakatlar qatorida, bu o‘lkada ham faqat islomgana emas, balki arab tili va uning imlosi ham joriy etildi. Chunki arab tili xalifalikning davlat hamda mafkurasi bo‘lgan islom dini tili edi. Shuningdek, hududlari kengayib jahondagi eng yirik davlatga aylangan Arab xalifaligida davlat tili fan tili ham edi. Shu boisdan kadimiy madaniy an'analarga boy Ajam va Movarounnahrda qo‘p jihatdan arab tilining mohiyati oshib, uni o‘zlashgirishta bo‘lgan intilish kuchli bo‘ldi. Islomni qabul qilgan aholining qo‘pchilikka yod arab tili bilan muloqoti, garchi faqat ibodat vaqtlarida Kur'oni Karimning qisqa suralarini tilovat qilishdan iborat bo‘lsa-da, ammo mahalliy zodagonlar arab tilini xalifalik ma'murlari bilan yaqinlashish va mamlakatda o‘z siyosiy faoliyatini tiklab, uni mustahkamlashning garovi deb hisoblaydilar, uni o‘zlashtirishga astoydil kirishadilar. Arab tiliga bo‘lgan bunday ehtiyoj va intilish tufayli ko‘p vaqt o‘tmay Movarounnahrda ham hatto o‘z ona tilidan ko‘ra arab tili va yozuvini yaxshiroq o‘zlashtirib olgan bilimdonlar paydo bo‘ladi. O‘z navbatida, chegaralari borgan sari kengayib ulkanlashib borayotgan xalifalik uchun ham ilm va ilm ahli suv va havodek zarur edi. Davlatni boshqarishda abbosiylar ma'muriyati ayniqsa ko‘plab bilimdon siymolarga muhtoj edi. Chunki arablar orasida bu paytda davlat ishiga yaroqli bo‘lgan bilimdonlar hali oz, bori ham zaif edi.

Год 988 новой эры – начало эпохи перехода страны в новую веру. Киевская Русь, где крестом, а где и мечом прокладывала себе путь к истинному Богу. Процесс перехода в новую веру был тяжелым, долгим, а где-то и трагичным, особенно на фоне междоусобных распрей. Ослабленная Русь и с крестом, и с мечом, и с деревянными идолами не смогла противостоять монголо-татарскому нашествию.

Изучению вопросов особенностей, специфики, значения христианского сакрального искусства посвящено большое количество исследований в разных областях научного знания. Так, это исследования А. Лосева, В. Асмуса, С. Аверинцева, В. Бычкова, М. Лифшица, Л. Выготского, Н. Яновского Ю. Лотмана, и других. Сегодня есть ряд работ посвященных определенным закономерностям развития сакрального искусства: М. Элиаде, Р. Жерар, Т. Буркхардт, Ф. Шуон, Д. Угринович, Е. Яковлев, С. Крымский, С. Абрамович, В. Головей, В. Шелюто; особенности отдельных видов сакрального искусства изучали А. Н. Террин, Т. Моисеева, Б. Раушенбах, Э. Мирзоян, И. Ибрагимов, И. Федь, П. Гречанивская, В. Лепахин, Л. Мартыненко, и другие.

Виклад основного матеріалу. Поняття «простір» належить до однієї із фундаментальних категорій філософії, яка відтворює універсальні властивості матеріального світу та основні форми буття дійсності. Водночас простір – це своєрідна форма пізнання об’єктивної реальності, що формується на основі суспільно-історичного досвіду і змінює свій зміст відповідно до глибини наукового розуміння світу. Сучасна наукова і філософська думка широко вживають категорію простору. Вчення про цей феномен лежить в основі теоретико-методологічного і понятійно-термінологічного апаратів кожної конкретної системи філософських знань і охоплюють різносторонні аспекти системи пізнання. Існує багато визначень і тлумачень понять простору, безліч галузевих дисциплін по різному сприймає цю категорію та дає їй різноманітні трактування. Але базисними вважаються ті з них, які пропонує нам філософія. Саме тому важливим є дослідження особливостей формування концепції простору у філософії. Питанням простору приділялось багато уваги з боку різних вчених, починаючи від філософів античності (Аристотель, Демокріт, Епікур, Платон) і закінчуючи сучасними дослідниками (Е. Гуссерль, А. Ейнштейн, Ф. Енгельс).

Миллий ўзликни англашнинг асосий мақсадини биз кенг ва тор маъноларда талқин этишимиз ҳам мумкин. Кенг маънода у ҳар бир инсонга муносиб турмуш тарзини юзага келтириш ва жаҳон цивилизациясида ўз ўрнига эга бўлиш каби воқейлик сифатида дунё миқёсида аҳамиятга эга бўлса, тор миқёсда эса у инсоннинг яшаётган мамлакати, вилояти, тумани, маҳалласи, ўз қариндош-уруғлари олдида ҳам муҳим эътиборга молик бўлган ҳодиса сифатида тушунилади. Шу боис бугунги кунда Ўзбекистон ва унда ўзбек миллати ўз-ўзини англаш жараёнида нималарга эътибор қаратиши, мазкур жараёнда намоён бўлувчи ижобий ва салбий томонларни таҳлил этиш, бу фаолиятни чуқурроқ тушуниб етишдаги савиясининг юқори ёки пастлик даражасини аниқлаш, кейинги авлодларга нималарни мерос қилиб қолдираётганлигини билиш долзарб масалалардан ҳисобланади.