XII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Every literary work is the result of figurative knowledge and reflection of reality by the writer. Literary work has the power of rational and emotional impact on the reader due to the individual image of the world by the writer. Portraying reality, the writer inevitably reflects his vision of the world, his attitude to it, combines the truth and the fiction in his works. Thus, a distinctive feature of a literary text is that it contains so-called artistic or aesthetic information, which is achieved by the unique usage of different rhetorical devices and figurative language.

In fact, language plays an active role, reproducing the logical mental picture of the world, making it a kind of adjustments, imposing on the understanding of its mark. Therefore, the mechanism of language expression cannot really be the same for all languages. In modern linguistics, the mutual relationship between language and culture is not in doubt. Every language is inseparable from the culture that makes up its content. Language not only reflects modern culture in a momentary way, but also records its previous states and transmits its values from generation to generation. Idioms have been and remain in the language throughout its history. The idioms depict the rich historical experience of the people, it reflects the views related to work, life and culture of people.

Осмислення метафори як засобу пізнання дійсності, організації досвіду, образної форми раціональності нині відкрило нові перспективи її дослідження не лише в межах ідіолектів, а й соціолектів. Це зумовлено зміною світоглядних парадигм. Виявлено, що метафора виникає під час вирішення когнітивно-номінативної ситуації, коли мовець уявно формує образи та смисли. Метафоричне переосмислення є лінгвоментальним засобом пізнання, оцінювання й перетворення дійсності, про що свідчать праці таких лінгвістів, як Ф. Анкерсміт [1], Н. Арутюнова [2], А. Баранов [3; 4], О. Глазунова [5], А. Мойсієнко [7], О. Снітко [9] та ін.

Сучасний етап оновлення системи освіти України в контексті входження до Європейського освітнього простору передбачає виховання нового покоління українців як відповідальних особистостей з чіткою громадянською позицією, з яскравими творчими здібностями, спроможністю до постійного самовдосконалення. Зрозуміло, що такі зміни мають розпочатися з першого освітнього ступеня – дошкільної освіти.

Нинi в оcвiтi України cпоcтерiгаютьcятакiтенденцiї : удоcконаленнятрадицiйних методик роботи з учнями та пошук нових альтернативних технологiй, ефективніших, результативних , нiжтi , що icнували в минулому . Вчителі виконують оcновне завдання , що cтавитьНацiональна доктрина розвитку оcвiти в Українi на найближчi двадцять п’ять рокiв - перехiд до оcобиcтicноорiєнтованихтехнологiй навчання .