48 Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Відповідно до ст. 19 Конвенції для забезпечення додержання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Суд, який функціонує на постійній основі. Порядок формування та діяльності Суду, його компетенція, процедура розгляду ним справ регламентується розділом 2 Конвенції та Регламентом Суду, який було суттєво змінено з моменту набуття чинності Протоколом № 14 до Конвенції.

Місцеве самоврядування в Україні—це правотериторіальної громади— жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста—самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування —це форма публічної влади, що реалізується специфічними суб'єктами—територіальними колективами і сформованими ними органами, має особливий об'єкт—питання місцевого значення, та здійснюється на основі використання окремого виду публічної власності—комунальної (муніципальної).

Запровадження у кримінальне право України інституту заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб породило чисельні наукові дискусії щодо правової природи вказаних заходів; щодо відповідності Конституції України положень розділу ХІV-1 Загальної частини Кримінального кодексу України 2001 року (далі — КК); щодо окремих проблемних питань застосування заходів кримінально-правового характеру, які застосовуються до юридичних осіб, тощо.

Однією з основних закономірностей сучасного світу є прискорений, складний та часто непередбачуваний розвиток багатьох соціально-економічних явищ та процесів. Це зростання світової економіки, урбанізація, інтенсивні та різноспрямовані зміни рівня матеріального забезпечення і способу життя різних соціальних груп, міграція значних мас населення, поширення комп’ютерних технологій і телекомунікацій тощо.

Розбудова правової держави та розвиток демократичних засад суспільного життя передбачають визнання пріоритету загальнолюдських цінностей. В Конституції України, яка була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р., встановлено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Проголосивши ці цінності, Україна прямує до правової держави, яка відповідно до Конституції гарантує кожному не тільки право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), а й дійовий механізм реалізації конституційних установлень. Однією з ефективних ланок такого механізму є кримінально-правові засоби, які передбачають встановлення відповідальності за посягання на життя, здоров’я, свободу та недоторканність особи.

Уявлення про суть спадкування, що проникло в сучасне міжнародне спадкове право , значною мірою зобов’язане своєю розробкою римському праву, адже саме воно вперше сформулювало та послідовно утверджувало думку про універсальний характер спадкового наступництва. Однак ідея спадкування як універсального наступництва виникла у римському праві не одразу, а впродовж тривалого процесу історичного розвитку.

Метою цієї статті є дослідження особли­востей правового регулювання розподілу майна підприємства, що ліквідується, між його учасниками, виявлення недоліків чин­ного законодавства та розроблення пропози­цій щодо його вдосконалення, а також фор­мулювання теоретичних положень.

Дуже частину в Україні виникає питання, як саме ми можемо вступити в права спадкування. У відповідності зі ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За законодавством України існує два види спадкування: за заповітом і за законом.

Зважаючи на комплексний характер підприємницького права, захист прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється за допомогою норм багатьох галузей права: конституційного, цивільного, адміністративного, трудового та інших. Проте засоби охорони зазначених чотирьох галузей права можна вважати найважливішими.

У Конституції України також правове врегулювання й інші положення, в яких розкриваються суть та особливості здійснення місцевого самоврядування в Україні: місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села, селища, міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до Конституції і законів України; місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою безпосередньо і через органи місцевого самоврядування; сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, є районні та обласні ради (ст.140); матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад, а також об’єкти їхньої спільної власності , які перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142); територіальні громади та органи, утворені ними, мають власні повноваження, у межах яких діють самостійно, під свою відповідальність, а також повноваження органів виконавчої державної влади, надані (делеговані) їм законом, у межах яких вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (ст. 142, 143); права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145).

У грудні 1993 року Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про авторське право і суміжні права”, який пройшов експертизу фахівців, отримав позитивну оцінку європейських експертів. Закон вступив у дію від дня публікації – з 23 лютого 1994 року

Бугунги иқтисодий фаолият жараёнлари ва унинг натижаларини акс эттирувчи кўрсаткичларда тадбиркорлик улушининг юқори бўлиши шубхасиздир. Бу борада янги иш ўринлари яратиш имконияти, йирик бизнес кириб бора олмайдиган бозор сегментларини эгаллай олиш қобилияти, айниқса, хизмат кўрсатиш соҳасида ва унча катта бўлмаган маҳаллий ресурс базаларини ўзлаштиришда жуда қулай ташкилий шакл эканлиги кичик бизнес ва хусусий тадбиркорликни ривожлантиришнинг аҳамияти беқиёслигини кўрсатади. Тадбиркорликни жадал ривожлантириш масаласи сифатли ва рақобатбардош маҳсулот ишлаб чиқаришни йўлга қўйиш, маҳаллийлаштириш, хизмат кўрсатиш соҳасини ривожлантириш ва мамлакатнинг экспорт салоҳиятини ошириш билан чамбарчас боғланган.

Однією з основних проблем сучасності можна назвати правове та соціально-економічне забезпечення розвитку та захисту інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність швидко набирає вагу, як фактор зростання інтелектуального, культурного, економічного і оборонного потенціалу країни. Право інтелектуальної власності є частиною цивільного права. Нормотворчий процес у даній сфері - процес постійний, оскільки науково-технічний розвиток суспільства залежить від рівня охорони прав інтелектуальної власності. Тому питання, пов'язані з посиленням її захисту, в останні роки - предмет підвищеної уваги з боку керівництва країни.

Вопрос выполнения родителями обязанности по содержанию своих детей не теряет актуальности. Проблема обеспечения надлежащей выплаты алиментов сегодня касается многих семей. Алименты – это средства на содержание детей, выделяемые одним из родителей или ими двумя вместе. Они могут взиматься, как в денежном эквиваленте, так и в натуральной форме (обеспечение ребенка всем необходимым: одежда, обувь, продукты питания). Что касается этой стороны правовых отношений ячейки общества, Семейный кодекс Украины(СКУ) в особенности защищает права детей, не достигших совершеннолетия. Вне зависимости от того, проживают дети с родителем или нет, последний обязан выделять средства на их обеспечение, сумма которых не может быть меньше, чем минимальные алименты в Украине. Алименты на ребенка в Украине выплачиваются добровольно — по договоренности отца и матери, либо принудительно — по решению суда.