ХVI Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Республикамизда «Кадрлар тайёрлаш миллий дастури», «Таълим тўғрисида» қонун қабул қилиниб, уларнинг негизида ёш авлодни тарбиялаш, таълим-тарбия, малакали кадрлар яратиш каби ишлар туради. Шу асосда юртимизда таълим тизими кундан кунга ривожланиб, такомиллашиб бормоқда. Таълимда инновацион ва янги педагогик технологияларни қўллаш , таълимда узлуксизлик ва узвийликни таъминлаш эса бугунги куннинг долзарб муаммоларидан ҳисобланади.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій та дистанційних форм навчання є необхідними складовими підготовки сучасних фахівців до професійної діяльності. Адже все більшу роль в модернізації освіти відіграють саме процеси інформатизації.

Главной проблемой современного образования в Казахстане является оторванность теоретических знаний, получаемых студентом в ВУЗе, от производственной реальности, с которой сталкиваются молодые люди после получения диплома. Даже самый прилежный и талантливый студент оказывается не готов решать те задачи, которые ставит перед ним работодатель. Это связано с тем, что теория, получаемая в ВУЗе, всегда остается всего лишь набором терминов и формул, если она не подкреплена практикой. Ликвидировать пропасть между теорией и практикой приходится предприятию. Молодой специалист, попадая на работу, вынужден еще 2-3 года осваивать основы и специфику производства и получать новые знания и необходимые навыки. Все это связано с дополнительными затратами для предприятия, а следовательно, ему данный процесс обучения не выгоден. Гораздо проще взять на работу человека с опытом, которому не понадобится время на получение необходимых навыков. В связи с этим получается, что в стране тысячи безработных молодых людей и при этом нехватка рабочей силы. Как же решить данную проблему? А решать собственно ничего и не нужно, европейские ВУЗы давно нашли эффективный способ подготовки молодых высококвалифицированных специалистов, а именно - внедрение дуальной системы образования.

Проблема ВІЛ-інфекції понад 30 років залишається актуальною для світової спільноти, масштаби поширення вірусу імунодефіциту людини набули глобального характеру і постають реальною загрозою соціально-економічному розвитку більшості країн світу.

Держава визначає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю; визнає універсальність, взаємопов’язаність прав і основних свобод людини, надаючи особливого значення правам людини для політичного, економічного, соціального, історичного і культурного розвитку України; прагне поширення в українському суспільстві гуманістичного, заснованого на загальнолюдських цінностях та ідеалах світогляду й адекватної правової свідомості.

Важливим напрямом у розв’язанні проблеми розвитку професійних якостей вчителів технологій у процесі підвищення кваліфікації є розвиток освітнього середовища післядипломної педагогічної освіти, що дозволяє активізувати внутрішні мотиваційні детермінанти особистості. Пошук шляхів, що спонукають дорослу людину до перетворення не тільки навколишнього світу, але і власного внутрішнього світу зумовлюється також і якістю самої освіти: її змістом, організацією, характером взаємозв’язків.

Проблема вдосконалення спільної соціально-педагогічної профілактичної діяльності школи та сім'ї є надзвичайно актуальною. Обізнаність і активність батьків у питаннях профілактики наркотичної поведінки знаходиться на низькому рівні: більшість батьків не усвідомлюють серйозність проблеми підліткової наркоманії, вони недооцінюють значення профілактики наркотичної поведінки у власних дітей в умовах сімейного виховання, перекладають цей обов’язок на школу. У батьків не має єдиної думки стосовно ефективності профілактичної роботи школи, вони не беруть участі в антинаркотичній роботі школи.

Сенс життя - стати необхідним світу і собі. А якщо ми хочемо служити ближнім і самим собі, то по відношенню до ближніх нам потрібно мати моральність, а по відношенню до себе - знання.  Мати знання для того, щоб розуміти навколишній світ і себе, жити в злагоді з природою і самим собою, вміти адаптуватися до мінливих умов, ніколи не приходити у відчай. Не порушувати законів природи, прагнути до гармонії. Піклуючись про розвиток душевних якостей, людина зможе гідно вийти з будь-якої ситуації. Без духовного життя не було б тієї людської культури, яка створювалася століттями. Занепад духовного життя не тільки затримує еволюцію людства, а й виникає небезпека давати знання малорозвиненій людині зі спотвореною душею та черствим серцем.  Сьогодні є реальна можливість дати людині опанувати не тільки професійними знаннями, а й загальнолюдською культурою, на основі якої можливий всебічний розвиток особистості, який залежить від рівня освоєння духовної культури.

В умовах високих темпів науково-технічного процесу, інформатизації всіх сфер життєдіяльності людини актуалізується проблема реформування системи освіти у відповідності з вимогами світових стандартів на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій. Тому основним завданням є формування інформаційно-грамотної особистості, здатної розуміти поставлені перед нею завдання, осмислювати, аналізувати результати, шукати нові можливості застосування зі змінами технологій та вимогами ринку. Переважна більшість досліджень присвячені інформаційно-комунікаційних компетентностей вчителів. Що стосується майбутніх лікарів, то ця проблема фактично залишається відкритою і багато питань залишаються нерозв’язаними. Передусім це стосується розробки системного теоретично-методичного підходу: висвітлюються окремі аспекти проблеми, проте не розроблено цілісної системи формування інформаційно-комунікаційної компетенції з урахуванням особливостей медичних спеціальностей.

В рамках модернизации современного образования в Республике Казахстан принципиальным является переход на принятое в мире 12-летнее обучение, что предполагает акцентирование внимания к самоопределению школьников их профессиональному выбору. В связи с этим большое значение приобретают различные виды неформального образования условиях предпрофильной подготовки школьников.

Дискурс є предметом міждисциплінарного дослідження, оскільки це поняття використовується в різних дисциплінах (як гуманітарних так і природничих) для позначення процесу мовної діяльності. В деяких працях вітчизняних лінгвістів (В.І. Карасик, Н.Д. Арутюнова) існує традиція трактувати поняття «дискурс» як «вербалізовану діяльність, яка реалізується в цілісному мовному творі, що містить не тільки лінгвістичні, але й екстралінгвістичні компоненти» [1, c. 10]. На думку В.І. Карасика, з позиції соціолінгвістики дискурс може бути двох типів: персональний (особистісно-орієнтований) та інституційний. В персональному дискурсі мовець виступає як особистість, в ньому відображається багатство його внутрішнього світу. В інституційному дискурсі особистість виступає як представник певного соціального інституту [1, c. 12]. У педагогічному дискурсі представлені як особистісно-орієнтований так і інституційний типи. Основою даного дискурсу є спілкування в межах статусно-рольових відносин.

Здоровый образ жизни ‒ образ жизни отдельного человека с целью профилактики болезней и укрепления здоровья. ЗОЖ - это концепция жизнедеятельности человека, направленная на улучшение и сохранение здоровья с помощью физической подготовки, соответствующего питания, морального настроя и отказа от вредных привычек.

Нині перед вищою педагогічною школою нашої держави стоїть завдання формування професіоналів, які могли б у своїй майбутній професійній діяльності поєднувати фундаментальні теоретичні знання і гнучку практичну підготовку з вимогами інформаційного суспільства, що постійно зростають.