XII Международная научно-практическая интернет-конференция

Відновлення та збереження духовності суспільства в Україні потребує підготовки вчителів нової генерації, які здатні повною мірою реалізувати свій професійний потенціал і забезпечити високий рівень освіченості, особистісного й духовного становлення своїх учнів. У контексті означених вимог особливу увагу привертають мистецькі дисципліни взагалі та музичне мистецтво зокрема у зв’язку зі специфікою художньо-педагогічної діяльності

заємозумовленість композиторського та виконавського стилю - одна з найскладніших проблем музичного виконавства. Виконавець, спираючись на сучасні виконавські традиції, на власний музичний досвід і особистісне розуміння твору, своєю індивідуальною інтерпретацією привертає увагу до творчості композитора та його музичної спадщини, тобто діє в інтересах розвитку і поширення музики як виду мистецтва.

Справжній музикант відрізняється від звичайної музичної людини тим, що музика для нього є його світом, професійною мовою, життям. У музиці він має достатнє і часто єдине самовизначення. Інші ділянки життя – світ слова, форми, кольору чи думки – не дають йому гарантії повного висловлення та сповнення мрій. Музикант відчуває, що музика найбільше йому говорить про життя, про його ускладнення і безодні, про його солодощі і гіркоту, про вічні туги та пошуки. Для нього в інших сферах життя людські пошуки рідко дають повні та неминучі результати, але в музиці, в музичних шедеврах він знаходить розв’язання та досконалі результати людських дій і прагнень.

Фольклорні пісні південно-західного Поділля без перебільшення становлять особливу групу в українській пісні, оскільки вiднайденi пiснi, а також вiдомi раніше, досi зберегли багато архаїчних елементiв, що корінням сягають глибоко в середнi віки. Зазначимо, що територія Кам’янеччини входила до складу Київської держави, але на відміну від Наддніпрянщини вона не зазнала монголо-татарської навали і продовжувала життя удільно-княжої Русі у складі Галицько-Волинського князівства і пам’ять про неї збереглась у фольклорних піснях [5, с. 34]. Насамперед, це календарно‑обрядовi пiснi: колядки, щедрівки, веснянки i гаївки, купальські, весiльнi та ін. У відповідності до змісту колядок і щедрівок вражальність їх мелодій відзначається великою різноманітністю. Спів цих пісень колядниками розганяє повсякденну заклопотаність людини і вселяє в її душу радість і надію на краще («Пане господаре», «Пане господаре, я на вашім дворі» ). Окремі колядки перейняті тонким ліризмом («Через поле широкеє, через море глибокеє»). Весь ладово-інтонаційний стрій колядок і щедрівок відзначається діатонічною структурою. Збільшених інтервалів, які привносять певну напруженість звучання, не зустрічається, тому колядки і щедрівки мають загалом світлий, радісний і святково-урочистий характер. Усі вони, за винятком однієї («Пане господаре»), - монодичні, тобто виконуються хором в унісон (як у старовину).