ХХII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

В отриманні високого фінансового результату діяльності зацікавлені всі суб'єкти господарювання, оскільки прибуток необхідний для розширення діяльності підприємства, реалізації інвестиційних проектів, запровадження інновацій, а також підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї праці. Стабільна, ефективна і прибуткова діяльність підприємства може бути забезпечена застосуванням наукових методів планування й аналізу прибутку та визначення ефективних напрямів його використання. Прибуток підприємства є важливою категорією, яка зміцнює фінансовий стан підприємства та водночас є першочерговим джерелом формування бюджетних ресурсів [5].

Туризм є однією з найбільш швидко зростаючих галузей економіки у світі, важливим джерелом іноземних інвестицій і зайнятості для багатьох країн, що зумовлює її значний вплив на різні сфери людського життя та характер соціально-економічного розвитку країн. Зокрема, стан цієї галузі безпосередньо впливає на ключові сектори господарства, такі як транспорт і зв’язок, торгівля, будівництво, готельно-ресторанне господарство, сільське господарство, виробництво споживчих товарів, освіта, культура та ін.. Як соціально-економічна категорія туризм за своїм змістом є окремим видом економічної діяльності, включає всю чи майже всю сукупність явищ і процесів, пов’язаних із відновленням сил людини та задоволенням її фізіологічних і соціальних потреб; його подальший розвиток вимагає розвитку відповідної інфраструктури та сервісу, а також відповідного ресурсного забезпечення. Будь-яка діяльність пов’язана із використанням відповідних ресурсів, зокрема розвиток туризму (як виду економічної діяльності) пов’язаний із використанням ландшафтів і різноманітних територіальних ресурсів (історичних, природних, економічних, культурних тощо). Специфічність сучасного розвитку туризму полягає у тому, що система ресурсів його розвитку прямо чи побічно пов’язана із іншими видами діяльності економіки (сільське та лісове господарство, рибальство, промисловість, гірнича справа тощо), де використовуються територіальні ресурси. Саме ця умова є основою формування конкурентної боротьби за доступ до туристичних ресурсів, які мають територіальну ознаку.

В умовах сучасних реалій розвитку економіки управління інноваційним потенціалом підприємства розглядається як основний критерій раціонального використання обмежених ресурсів та результативної діяльності суб’єкта господарювання. Проте, не завжди підприємства із схожим рівнем розвитку потенціалу досягають однакових результатів діяльності. Це пояснюється відмінністю у визначенні чіткості поставлених орієнтаційних цілей розвитку виробничої системи через вибір ефективної системи управління інноваційним потенціалом. Процес управління в теперішніх умовах займає вагоме місце завдяки забезпечення ефективних інтеграційних процесів на виробничому підприємстві.

В умовах ринкової економіки важливим показником конкурентоспроможності та ефективності діяльності організації є персонал високої якості. Сучасні тенденції, що зумовлені глобалізацією економіки, підвищенням рівня безробіття, орієнтацією на максимальні прибутки, охоплюють організацію роботи з персоналом, вимагаючи стратегічної спрямованості та постійних інновацій. За таких умов менеджмент персоналу набуває особливого значення, оскільки організації, які мають високваліфіковані людські ресурси мають значні конкурентні переваги [1, с.145].

Вітчизняні малі і середні підприємства відіграють важливу роль у розвитку національної економіки, стимулюючи збільшення обсягів виробництва, насичуючи ринок різноманітними товарами та послугами, забезпечуючи робочі місця. Місце малих і середніх підприємств в секторі підприємництва у 2014-2018 роках наведено у табл. 1. Отже, переважна більшість вітчизняних підприємств в секторі підприємництва (99,9 відсотків) – це малі і середні підприємства (далі – МСП). Кількість зайнятих осіб у сфері середнього та малого підприємництва перевищує 70% всіх зайнятих осіб, на долю МСП припадає більше 60% загального обсягу реалізованої продукції.