ХХII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Загальною проблемою у вищій школі України є пошук та підбір ефективних шляхів, способів, освітніх технологій підготовки студентської молоді до реалізації себе в майбутній професії та самореалізації себе як особистості в житті. Система підготовки студентів педагогічних ЗВО до роботи з батьками учнів має на меті надати майбутнім фахівцям освіти систематизовані знання про специфіку організації освітнього процесу, технології постановки та здійснення виховних цілей, засоби щодо педагогічної роботи із різними типами сімей, уміння співробітництва та взаєморозуміння з батьками учнів.

Для развития речевой компетенции студентов неязыковых специальностей главным элементом работы будет овладение новыми видами деятельности: учебно-исследовательской, поисковой, творческой. Фактические знания, которые усваивают студенты на первом курсе обучения, станут следствием работы над творческими заданиями и упражнениями, организованными в систему, дающему действенный результат. С освоением такой деятельности у студентов выработается система собственных ценностей. При усвоении студентами различных видов деятельности, посредством учебной деятельности и правильной организации, а также верном отборе содержания образования происходит первичное самоопределение студента, которое сформирует перспективу его дальнейшей учебной деятельности. Деятельность как категория развития речевой компетенции в обучении является смыслообразующей всего процесса обучения.

Проблема формування креативної компетентності була й залишається однією з найбільш актуальних проблем під час навчання студентів у закладах вищої освіти. Адже тільки за умови творчого підходу до процесу навчання можливий розвиток креативної особистості студента та його творчого потенціалу. Тому сьогодні увага дослідників акцентується на обґрунтуванні необхідності зміни парадигми діяльності вищої школи, переведення її в режим розвитку особистості через переосмислення цілей, підходів, технологій підготовки майбутніх фахівців освіти до самостійної професійної діяльності. Тож креативний підхід до викладання навчальних дисциплін стимулює активне залучення студентів в роботу, коли вони з пасивних «поглиначів» готових знань перетворюються в активних суб'єктів пізнання.

Інноваційна концепція розвитку освітньої галузі в Україні визначає її вплив практично на всі процеси, и перш за все, на активізацію творчого потенціалу особистості, на її самореалізацію. Аналіз теоретичної літератури свідчать, що в останні роки помітно загострилося протиріччя між все більш зростаючими вимогами до професійних якостям музикантів і неадекватним цій вимозі змістом навчальних програм, відсутністю системних методичних рекомендацій щодо створення педагогічних умов для модернізації навчального процесу в ході інноваційних перетворень в освіті. Тому сучасні Державні документи в Україні спрямовані на необхідність оцінювання результативності освіти за особистісно-орієнтованими параметрами. У цих документах проголошено, що державна освітня політика спрямована на забезпечення умов для всебічного розвитку особистості.

У світі щось змінюється кожного дня. Сучасні цивілізаційні зміни, нові вимоги, що постають перед людьми, все це має найбільший вплив на підростаюче покоління, яке кожного дня отримує безліч інформації, має її обробити, проаналізувати та втілити набуті знання на практиці в майбутньому. Саме в тому, яку інформацію і яким чином отримуватиме дитина, чи буде вона їй цікавою, значущою, чи захоче потім ця дитина продовжувати навчатися протягом всього життя, постійно розвиваючись професійно, та працюючи за обраним напрямком, і полягає увесь зміст навчально-виховного процесу та освіти в цілому. Тільки тоді, коли учні захоплено навчаються, набувають теоретичних і практичних знань, доцільно втілюють свої знання на практиці і все це призводить до позитивних змін у суспільстві –освіту можна вважати якісною. А чи буде вона якісною, залежить від того, наскільки вірно підібраними будуть методи та принципи навчання, як буде організовано навчальний процес, який рівень підготовки матимуть педагоги, та яким чином все це буде відповідати потребам суспільства та орієнтуватися на індивідуальні та загальні особливості сучасних учнів.

В настоящее время формирование профессионально-этической культуры педагогов-психологов обретает особую значимость, так как связано с различными экономическими, социальными условиями. Все сферы жизни людей: материальная, духовная, социальная и др. пронизаны культурой. Именно культура, являясь всеобщей формой человеческой деятельности, задаёт её способы, цели, средства.

2017-2021 йилларда Ўзбекистон Республикасини ривожлантиришнинг 5та устивор йўналиши бўйича ҳаракатлар стратегиясининг тасдиқланиши таълим ва фан сохасини ривожлантиришнинг янги талабларини белгилаб берди. Узлуксиз таълим тизимини янада такомиллаштириш, сифатли таълим хизматлари имкониятларини ошириш, меҳнат бозорининг замонавий эҳтиёжларига мос юқори малакали кадрлар тайёрлаш сиёсатини илгари сурилди.

Ҳозирги пайтда бошланғич таълим жараёнида фанлараро алоқадорлик ўқувчиларда илмий билимларнинг умумий ҳолати ҳақида янада аниқроқ тасаввурга эга бўлишни таъминловчи муҳим омиллардан биридир. Бу фикрлар замонавий педагогикада ўз аксини топган. Бошланғич таълимга хос хусусиятлар шундан иборатки ўқувчи таълимга оид муаммоларни бирор фанни мукаммал ўзлаштириш натижасида ҳал эта олмайди. Шу муносабат билан ҳам ўқитиш назарияси ва амалиётида фанларни фанлараро алоқадорлик асосида ташкил этиш ўзлаштирилган назарий билимларни амалиётда қўллашга оид малакаларни шакллантиришга ёрдам беради.

Айрим турдаги масалаларни ечишга ўргатишнинг уч босқичдаги иш методикасини қараб чиқамиз. Бу босқичдаги мақсад–ўқувчиларда берилган сонлар ва изланаётгансон орасида маълум боғланиш мавжуд бўлган масалаларнни ечиш ўқувини шакллантиридир. Айрим турдаги масалаларни ечиш усулини умулаштириш устида ишлаш, эслаб қолиш иши билан алмаштириш керак эмас, чунки бу ҳолда ўқувчи таниш турдаги масалани таний билади ва уни ечишдаги амалларни бажариш тартибини эслайди, аввал қўшаман сўнгра бўламан… ва ҳоказо. Ўқувчининг бутун ҳаракати берилган сонлар ва изланаётган сон орасидаги тегишли боғланишларни очиб беришга қаратилган бўлиши керак, унинг асосида у тегишли арифметик амални танлайди. Болаларга умумлаштириш учун ёрдам берадиган усулларни очиб берамиз.

Масаланинг ечилиш усулини умумлаштириш учун вақти-вақти билан ҳарфий маълумотли, шунингдек, сон маълумотли масалаларнинг ечилишларини элементар тадбиқ қилиб ўтаказиб туриш фойдали. Бу масала ечимга эга бўладиган ёки ечимга эга бўлмайдиган битта ёки бир нечта ечимга эга бўладиган шартларни, шунингдек бир катталлик қийматининг ўзгаришига боғлиқ равишда иккинчи катталилк қийматининг ўзгариш шартларини аниқлаш демакдир. Қуйидаги масалани ечиш талаб қилинсин:”Синглиси бир ойда х та китоб ўқиди, акаси эса й та китоб кам ўқиди. Акаси қанча китоб ўқиди?”. Масала бўйича ўқувчилар х ифодани ёзадилар. Қандай ифода ҳосил қилинди? (Айирма) х ҳарфига қандай қийматлар бериш мумкин? й ҳарфидан катта ёки тенг қийматларни чунки камаювчи, айрилувчидан катта ёки тенг бўлиши керак. Масала ечилишини умумлаштириш шундан иборат. Бундан ташқари ҳосил қилиган сонли маълумотларни таққослаб ўқувчилар қайси ҳолларда акаси ўқиган китоблар сони ортишини ва қайси ҳолларда камаювчини кузатиш мумкин.

Компетентнісна парадигма на сьогодні визнається найактуальнішою серед концептуальних засад, що визначають напрями підготовки фахівців. Означене зумовлено реаліями вимог до кваліфікаційного рівню фахівців в контексті підготовленості останніх до ефективного функціонування в обраній сфері професійної діяльності. Розглядаючи в означеній площині проблеми сучасної вищої професійної освіти Ю. Бойчук і Ю. Таймасов зазначають, що компетентнісна парадигма та, зокрема, дотичний до неї компетентнісний підхід сприяють налагодженню зв’язку між «сферою вищої професійної освіти та сферою праці» в контексті підготовки «кваліфікованих, практично орієнтованих кадрів» [1, с. 38]. Учені вказують на те, що впровадження компетентнісного підходу зумовлює можливість розвитку вищої освіти у напрямі підготовки «кваліфікованих працівників» здатних «приймати відповідальні рішення на основі отриманих знань та їх інтеграції» [там саме]. Отже, компетентнісна парадигма передбачає спрямованість професійної підготовки фахівців як на отримання знань, так і на формування умінь їх систематизації та інтеграції з метою вирішення певних професійно-фахових завдань. Таким чином, компетентність передбачає сформованість умінь управління знанням з метою оптимізації процесу його застосування в таких умовах професійної діяльності, які нерідко характеризуються невизначеністю та мінливістю.