29–30 Листопад, 2014

VIII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

  • Сучасна психологія розглядає емоції як особливий тип знання [8, с. 20-27]. Психологи, що належать до цього напрямку (І. Андрєєва, О. Власова, Г. Горшкова, Е. Носенко, О. Яковлєва та ін.), вивчають емоції як впорядковану реакцію, яка з метою адаптації фокусує когнітивну активність на подальші дії. Р. Ліпер (цит. за [7]) припускає, що емоції є первісними мотивуючими факторами, оскільки емоційні процеси дозволяють спонукати активність, підтримувати її та керувати нею. Г. Орме [7] називає емоції та емоційне мислення певним інструментом, та стверджує що той, хто опанував цій інструмент – досягне успіху.

  • ПОИСКИ СПОСОБОВ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО СОДЕЙСТВИЯ

      Мейрамгуль Ибашова, Айнур Дуйсенбаева, Адлет Кариев (Алматы, Казахстан) |    Завантажити статтю |  Link

    На наш взгляд многие современные проблемы социальной адаптации подростков и молодых людей (рост числа суицидов и суицидальных попыток, рост подростковой агрессии, устремление многих молодых людей в экстремальные религиозные и националистические организации и т.д.) вызваны одним глобальным противоречием между инстинктивно-коллективной природой человека и индивидуалистической направленностью современных, преимущественно западно-европейских и американских философско-психологических концепций развития личности [1, 2]. С одной стороны, человек по своей природе глубоко социальное существо и не способен выживать и развиваться без себе подобных, потребность в общении – одна из базовых потребностей человека.

  • ҚАЗІРГІ ОТБАСЫНЫҢ ҮЙЛЕСІМДІ ПСИХОЛОГИЯЛЫҚ ЖАҒДАЙЫН ҚАЛЫПТАСТЫРУДЫҢ ШАРТТАРЫ

      Даринаш Искакова, Асел Дауренбекова, Аида Райкулова (Тараз, Казахстан) |    Завантажити статтю |  Link

    ХХІ ғасыр табалдырығын еркін аттаған азат ұрпаққа тәлім-тәрбие мен білім беруді жетілдірудің басым бағыттарын айқындап, психология ғылымында ұлттық сананы қалыптастыру өзекті мәселелердің бірі болып отырғаны анық. Сондықтан жастарды отбасын құрмай тұрып тәрбиелеу қажет. Жас ұрпаққа отбасылық тәрбие берудің негізгі бағдарлы идеялары еліміздің Президенті Н.Ә.Назарбаевтың «Қазақстан — 2050» халыққа жолдауында былай деп жазылған: «Толық өркениетті ел болу үшін алдымен өз мәдениетімізді, өз тарихымызды бойымызға сіңіріп, содан кейін өзге дүниені игеруге ұмтылғанымыз жөн», демек Қазақстанның дамуы тек қана экономикасы мен саяси жүйесімен ғана емес,сонымен бірге отбасылық жағдайдың жақсы көрсеткіштерімен танылуы тиіс. Жастардың отбасын құруы мен дүниеге бала әкелуі, өз кезегінде Қазақстанда халық санының, яғни демографияның өсуіне алып келеді.

  • ТАНАТОТЕРАПИЯ ӘДІСІНІҢ КӨМЕГІМЕН СУИЦИДТІ МІНЕЗ-ҚҰЛЫҚТЫҢ АЛДЫН-АЛУ

      Даринаш Искакова, Асел Дауренбекова, Аида Райкулова (Тараз, Казахстан) |    Завантажити статтю |  Link

    Суицид және аутоагрессивті тәртіп мәселесі қазіргі заманның аса маңызды мәселелерінің бірі. Статистика бойынша жер шарында 600 мың адам жыл сайын өзіне –өзі қол жұмсайды. Соңғы онжылдықта жастардың арасындағы өзін-өзі өлтіру 3 есеге өсті. Суицидтің негізгі себептері: ата-анасымен және өзімен жасты баларлармен қақтығыс, жауапсыз махаббат, болашақтың алдында қорқыныш сезімі, жалғыздық. Жыл сайын әрбір он екінші жасөспірім 15-19 жас аралығында өзін-өзі өлтіруге әрекет жасайды.

  • КЛИНИКАЛЫҚ ПСИХОЛОГИЯНЫҢ ДАМУЫ

      Даринаш Искакова, Асел Дауренбекова, Аида Райкулова (Тараз, Казахстан) |    Завантажити статтю |  Link

    Клиникалық психология қазіргі заман психологгиясының алдыңғы қатарына шығып отыр. Клиникалық психологияның дамуы – бүкіл әлемдік тенденция. Әлемнің дамыған елдеріндегі психологтар «клиникалық психологиямен» айналысады, ал біздің елімізде оны «Медициналық психология» деп қарастырады. Клиникалық психологгияның басты ерекшелігі – бастапқы теорияның негізі мен оның халықтың денсаулық байланыстылығында. Психологияның басқа салаларына қарағанда қазіргі кезде клиникалық психология денсаулық сақтау ісінің көпшілік мәселелерінің шешілуінде қолданылады.

  • ШЛЮБ ТА ДІТОНАРОДЖЕННЯ: ПОГЛЯД ОЧИМА СТУДЕНТІВ

      Оксана Кучер, Юлія Шевчук (Київ, Україна) |    Завантажити статтю |  Link

    В умовах сучасного суспільства питання створення шлюбу та народження дітей серед представників верхньої межі юнацького віку здається особливо актуальним. Інститут сім’ї вивчається у межах різних наукових дисциплін, але найбільше досліджується в психологічному та соціологічному аспекті. Психологічні аспекти шлюбу, сім’ї та дітонародження стали предметом вивчення багатьох науковців, як вітчизняних, так і зарубіжних. Серед них можна відзначити таких дослідників як К. Вітек, М. Джеймс, А. Волкова, С. Ковальов, В. Титаренко, В. Левкович, О. Зуськова, В. Сатир, Ю. Трофімов, В. Діденко, С. Козлова та багато інших. Таке велике авторське розмаїття і підтверджує неабиякий інтерес психологічної науки до цього явища.

  • Оила бу эр-хотин, ота-она ва болалар ўртасида шаклланган ўзаро муносабатларнинг конкрет тарихий тизими, психологик нуқтаи назардан кичик бир жамоа бўлиб, унинг аъзолари бир-бири билан қариндош-уруғчилик ва никоҳ билан боғланган бўладилар. Ҳозирги кундаги оиланинг асосий ва зудлик билан ҳал қилинишини талаб қиладиган муаммолардан бири оиладаги шахслараро муносабатлар ва шахслараро мулоқот муаммосидир. Бундан ташқари бугунги кунда ёшларнинг эрта турмуш қуриши, яқин қариндошлар ўртасида тузилаётган оилалар вилоятимизда учраб турибди. Оқибатда аёлларнинг саломатликларини йўқотаётганлиги, қариндошлар ўртасида тузилган никоҳдан туғилаётган ногирон болаларнинг жамият учун салбий ҳолатни келтириб чиқараётганлиги ачинарли ҳолдир.

  • Ритуали (як система дій, що виконуються як індивідуально, так і у групі, як дітьми, так і дорослими, як здоровими, так і хворими людьми) вивчаються у різних сферах наукового знання – у психології, культурології, соціології, антропології, етології тощо. У сучасній культурі в умовах кризи раціоналізму відзначається зростання запобігання до дій ритуального характеру (як форми архаїчного магічного мислення) з метою захисту. Одним з основних теоретичних питань, що постають перед клінічними дослідниками ритуалу є проблема співвідношення нормального й невротичного ритуалу або співвідношення здорового способу життя й хворобливих (нездорових) способів існування.