ХXХVII Международная научно-практическая интернет-конференция

Ще у перші десятиліття XIX ст. в різних частинах України діяли різні нормативні акти, у тому числі і кримінально-процесуального характеру. Після входження частини України у 1654 р. до складу Московської держави національна державність українського народу проіснувала до початку 80-х років ХVIII ст. В той же час царизм здійснював цілеспрямований наступ "на права і вольності" українського народу. У 70-80-ті роки ХVIII ст. в Україні. В різних частинах України, що входили до складу Російської імперії, діяли різні нормативні акти, у тому числі і кримінально-процесуального характеру. Так, згідно з указом від 3 листопада 1796 р. "О встановлении в Малороссии правления и судопроизводства сообразно тамошним правам и прежним порядкам" в Лівобережній Україні частково поновлювалося колишнє українське судочинство, скасоване внаслідок поширення на цю територію Катериною ІІ загальноросійського законодавства про судоустрій і судочинство. В Правобережній Україні поновлювалося польське судочинство, що ґрунтувалося на засадах польсько-литовського законодавства. І тільки указом царя Миколи I від 25 червня 1840 р. "О распространении силы и действия Российских гражданских законов на все западные возвращенные от Польши области" на Правобережну Україну була поширена дія Зводу законів Російської імперії 1832 р. Тим самим на території Правобережної України поширювалася дія і російського кримінально-процесуального законодавства.

Незважаючи на прийняття національного законодавства по боротьбі з кіберзлочинністю у ряді країн, у тому числі й в Україні, її уніфікований склад до цих пір чітко не визначений, тому ця тема є дуже актуально оскільки як можливості технічних засобів, програмного забезпечення, засобів телеко-мунікацій, так і кримінальні хитрування самих кіберзлочинців, безперервно зростають з розвитком науково-технічного прогресу і відсталістю правових норм протидії .

Актуальність теми.Однiєю з важливих гарантій конституційних прав громадян є непорушність права власності, що закріплена у ст.41. Конституції України, згiдно з якою права людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. За 9 місяців 2016 правоохоронні органи України зареєстрували 496 618 кримінальних правопорушень. Це на 20,1% більше, ніж за аналогічний період 2015. Нерозкритими залишаються 74,2% всіх злочинів. З них шахрайство: 41085 тис., не розкрито 85,4% [8]. Але данi офіційної статистики не відображає реальну кримінальну ситуацію в даній сфері, оскільки це обумовлено високим рівнем латентності, а також багатьма проблемами, пов’язаними з поведінкою жертв шахрайства.

Питання особистих немайнових прав фізичної особи стає надзвичайно актуальним на тлі суспільних перетворень, які сьогодні відбуваються в Україні. Так, відповідно до ст. 3 Конституції України був закріплений абсолютно новий основоположний принцип пріоритетності людини та її внутрішніх (духовних) благ порівняно з іншими соціальними цінностями. На розвиток цього положення в Конституції України в розділі другому була закріплена низка фундаментальних прав та свобод людини і громадянина, яка за своїм змістом та обсягом є чи не найповнішим у Європі переліком основних можливостей та дозволів. Органічно увібравши в себе основні положення Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з відповідними додатковими протоколами, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та інших міжнародних актів у сфері прав людини, Конституція України вибудувала власний каталог фундаментальних та непорушних прав людини, забезпечивши їх при цьому дієвими правовими гарантіями здійснення та захисту.

В юридичній літературі наука сучасного цивільного права визначається як система знань про закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, тлумачення цивільно-правових норм, результати аналізу й узагальнення практики застосування цивільних норм, суть термінології норм. З наведеного визначення випливає, що сучасна циві-лістична наука — це наука про сучасне цивільне право. Її предметом є: а) норми цивільного права; б) суспільні відносини, які становлять предмет цивільно-правового регулювання; в) цивільні правовідносини; г) юридичні факти; д) судова, арбітражна та адміністративна практика застосування цивільно-правових норм. Тепер розглянемо кожен з елементів предмета науки цивільного права.

Трудове право існує протягом багатьох років. З того часу, як людство перейшло від первісного стану до цивілізації, трудове право стало невід'ємним компонентом всіх процесів і подій, що відбувалися в його історії. Знання історії та теорії трудового права для кожного українця має особливо важливе значення. Від розуміння прав праці залежить майбутнє нашої країни.

На сучасному етапі розвитку нашої держави в правовій системі України значно підвищується роль конституційного права. Конституційне право – це окрема галузь національної правової системи України, яка складається з сукупності правових норм. Конституційне право відрізняється від інших галузей перед усім особливостями тої сфери суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані норми цього права. Сфера суспільних відносин, яку регулюють норми конституційного права складає предмет цієї галузі права.

Відповідно до ст. 1 КУпН надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. На підставі цього визначення можна зазначити, що законодавець визначає надра одночасно як просторову (геометричну) та експлуатаційну формацію, яка є самостійним елементом природи, частиною природного середовища. До надр відносять суцільні породи і породи, що перебувають у рідкому або газоподібному стані, та ін.

Фіктивне підприємництво – новий вид злочинних посягань у сфері економіки України. Як суспільно небезпечне явище, воно виникло практично одночасно з появою підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність у різні історичні періоди держави зазнавала занепаду і підйому, так як залежала від особливостей державного устрою та ставлення держави до власності і ринкових відносин. Фіктивне підприємництво, у свою чергу, проявлялось, видозмінювалось та набувало нових форм злочинної діяльності залежно від державно-правового регулювання підприємництва.

Кримінально-процесуальне право здійснює свій регулятивний вплив через систему кримінально-процесуальних відносин, учасники котрих діють у межах наданих їм прав і покладених на них обов'язків. Кримінально-процесуальні відносини, які є предметом правового регулювання та мають юридичний і фактичний зміст.

После распада СССР и приобретением суверенитета, в новых независимых республиках стали активно формироваться свои законодательные фундаменты, стали проводиться своя правовая политика. На сегодняшний день во всех этих республиках существуют свои актуальные проблемы в сфере нормотворчества (законотворчества). Рассмотрим текущие проблемы нормотворчества в Кыргызской Республике.

Предметом екологічного права є відносини, які складаються між суб'єктами з приводу приналежності, використання, забезпечення екологічної безпеки, відтворення природних об'єктів та охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних та інших інтересів. Відносини у галузі використання природокористувачами екологічних об'єктів мають певні особливості: пріоритетність екологічних відносин перед іншими відносинами; платність за спеціальне використання природних ресурсів; стягнення збору за забруднення природного середовища та погіршення якості природних ресурсів; обов'язкове додержання суб'єктами відносин екологічних стандартів, нормативів і лімітів у процесі експлуатації природних об'єктів; значно розширений судовий захист прав природокористувачів, тощо.

Право України регулює майнові господарські та інші відносини господарських суб'єктів з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: договір та господарський договір. Це майнові договори. Перша категорія - майновий договір - є загальною. Законодавче майнові договори усіх видів врегульовано ст.ст. 151-160 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ).

Становлення громадянського суспільства, відповідні етапи його розвитку тісно пов’язані з формуванням людини як особи та громадянина, що полягає у забезпеченні природних прав, вільному виборі різноманітних форм економічного й політичного життя, форм ідеології та світогляду, можливості відстоюванні своїх інтересів, поглядів та переконань.