ХXVI Международная научно-практическая интернет-конференция

Після війни вчений-рослинник М. М. Кулешовз багатим теоретични, практичним науково-організаційним досвідом повертається з Сибіру в Україну, де продовжує напружену працю, а також знаходить заслужене визнання свого генію та вагомих наукових здобутків. З травня 1945 р. й до останніх днів свого життя майже чверть віку Микола Миколайович знову в Харкові. Повертається до науково-дослідної, науково-педагогічної роботи – він очолює кафедру рослинництва Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаева (ХСГІ). Відомо, що в дослідній справі найважливіший метод – польовий. Пам’ятаючи ще зі своїх студентських років навчання в Київському політехнічному інституті заняття в науковому гуртку Агрономічного відділення, а також усвідомлюючи важливість поєднання лекційного навчання в аудиторіях і науково-дослідної роботи студентів в дослідному господарстві інституту, в1948 р. М. Кулешов втілив подібний дослідно-навчальний принцип – організував дослідницьке поле на території навчального господарства ХСГІ. Воно дійсно стало основною експериментальною базою агрономічних кафедр закладуй відіграло важливу роль у методичній підготовці студентів. Тут і виконувалися основні досліди аспірантів та викладачів.

Qadimdan davlat oldida alohida xizmat ko’rsatgan shaxslar hukmdorlar tomonidan maxsus taqdirlanib kelingan. Moddiy ko’rinishdagi mukofotlash, asosan pul yoki yer-mulk, g’arbda feod, sharqda suyurg’ol, jogir shaklida bo’lgan. Antik davrdan boshlab yuksak xizmatlari uchun turli shakldagi nishonlar berila boshlanib, o’rta asrlarda Yevropadagi diniy-ritsarlar ordenlari paydo bo’lgach, maxsus ordenlar tizimining shakllanishi boshlandi. Keyinroq ordenlar tizimi davlatlarning ichki va tashqi siyosat, xalq tarixi va ma’naviyatida muhim o’rin tuta boshladi. Fuqorolarni orden va medallar bilan taqdirlanishi, bu ko’p yillik davlat va jamiyat oldidagi xizmatlar, turli sohadagi yutuqlarni baholanishi bo’lib xizmat qilgan. Ordenlar o’z nufuzi bilan Yaponiya tarixida ham muhim o’rin tutadi.

Әзіл-қалжың қарым-қатынастары мен қашқақтау қарым-қатынастарының функционалдық байланысына зерттеу назарын алғаш жұмылдырған А.Р. Рэдклифф-Браун болатын (Рэдклифф-Браун, 1940). «Қашқақтау» (немесе «жалтару») ұғымы арнайы этнографиялық термин болып табылады және бізге қолжетімді түсіндірме сөздіктерде ол жайлы айтылмаған. Этнографиялық термин ретінде «Әлем халықтары мен діндері» энциклопедиясында О.Ю. Артемова «Қашқақтауға» келесідегідей анықтама береді: «Қашқақтау (ағылш. avoidance) – нақты санаттардағы туыстар мен жекжаттардың арасында байланыстарға шектеу қоятын немесе тыйым салатын норма» (1998: 885-886). Бұл мағынада осы термин дәстүрлі қоғамдардағы нысандандырылған қашқақтаулар туралы айтылған кезде қолданылатын болады.

Национально-освободительное (протестное) движение казахского народа в ХХ веке долгое время не являлось предметом объективного целостного исследования. По словам М. Койгельдиева, это объяснялось прежде существовавшей глубокой убежденностью в отсутствии достойной альтернативы большевистской идеологии, способной найти пути выхода из общественного кризиса, а также великодержавными традициями российской и советской историографии в изучении истории национально-освободительных движений своих национальных окраин. Присоединение народов к России, колонизация оценивались официальной идеологией как прогрессивный факт, а национально-освободительные движения – как движения реакционные, «феодально-монархические». Деятельность национальной политической элиты в Казахстане начала ХХ в. характеризовалась как проявление буржуазно-националистической тенденции [1, с. 14].

Протягом останніх десятиліть система оборони багатьох регіонів перенесла значні зміни. Великою мірою це пов’язано із складними трансформаційними процесами, які спостерігаються у відносинах провідних міжнародних гравців, таких як США, Російська Федерація, ЄС та КНР, а також посиленням екстремізму та тероризму на фоні фальшивого трактування релігій. Окрім того, прагнення деяких держав зберегти свій стратегічний вплив в окремих регіонах стало результатом існуючих «заморожених» конфліктів на сучасному етапі розвитку пострадянського простору. На превеликий жаль, не стала винятком у цьому плані і наша держава, яка за участю Кремля розділила долю Азейбарджану, Молдови та Грузії, отримавши статус країни із «внутрішнім конфліктом».

Қaзaқ xaлқының үйлeнy ғұpпының бip нeгiзгi caлты, oл «қызғa бepiлeтiн» яғни «қыз үшiн төлeнeтiн мaл, дүниeлep» бoлмaқ. Қaлыңмaл тypaлы әpтүpлi, әp жaқты түciнiктep бap. Бip тoбы «қызды зaттaй көpiп, caтып aлy», әбecтiк, әйeл aдaмды қopлay, тoзығы жeткeн ғұpып дece, eндi бipeyлepi қыздың жacayы, әpтүpлi тoй тiлeyi, кәдeлepгe, киiм-кeшeктepiнe жiгiт жaғынaн төлeнeтiн төлeм дeceдi. Aл, eндi бipeyлep қaзaқтapдың құдaлacyының қapaжaты тeң кeлeдi. Жiгiт жaғы қaлыңмaл бepce, қыз жaғы жacay бepeдi. Шaмacы тeң төлeмдep, мұндa cөкeттiк жoқ дeceдi. Нeдe бoлca қaзaқ қaзaқ бoлғaлы қaлың мaл, жacay бepiлiп кeлeдi.