ХXII Международная научно-практическая интернет-конференция

Постановка проблеми. Проблема зміцнення, збереження й покращення здоров’я все більш стає актуальною у зв’язку зі зниженням показників фізичного здоров’я дітей та учнівської молоді. За даними вибіркових досліджень 36,4% учнів загальноосвітніх шкіл України мають низький рівень фізичного здоров’я, 33,5% – нижче середнього, 22,6% – середній і лише 6,7% – вище середнього, а 0,8% – високий [6]. Фізичне (соматичне) здоров'я – це стан організму, при якому показники основних фізіологічних систем лежать в межах фізіологічної норми і адекватно змінюються при взаємодії людини з зовнішнім середовищем. Чим вищий рівень фізичного здоров’я, тим менша вірогідність виникнення соматичної патології й простудних захворювань [3, 8].

Постановка проблеми. За останні роки обсяг навчального навантаження учнів зріс настільки, що викликані цим малорухомість, обмеження м’язових зусиль стають причиною захворювань, погіршення фізичного стану та фізичної працездатності [4, 9]. Показники, які характеризують фізичну працездатність, у сучасних підлітків значно нижчі, ніж у їх однолітків 80–90-х років, унаслідок чого близько половини хлопців та дівчат – не в змозі виконувати нормативи фізичної підготовленості, які передбачені шкільною програмою з фізичного виховання.

Постановка наукової проблеми та її значення. Ефективність тренувального процесу спортсменів, які займаються кіокушинкай карате, залежить від індивідуальних темпів зростання м’язової маси, оптимального дозування тренувальних навантажень.Однак встановлення рівня розвитку психофізичних якостей має ключове значення оскільки лімітують зростання спортивної майстерності та змагальної результативності спортсменів [1, 4-7]. У тренувальному процесі спортсменів, які займаються кіокушинкай карате, головна увага науковців та тренерів-практиків приділяється розробці базових тренувальних програм.

Ўзбекистон республикасининг жисмоний тарбия ва спорт тўғрисида янги таҳрирдаги (6.08.2015) қонунда аҳолининг соғлигини муҳофаза қилиш ва доимий равишда яхшилаб бориш, айниқса ўқувчи ёшларнинг жисмоний баркамоллигини замонавий таълим асосида тарбиялаш, иқтидорли ёшларни, шунингдек қизларни спортга жалб этиш асосий вазифалардан бири қилиб қўйилган.

Актуальность. Тхэквондо ВТФ, как олимпийский вид спорта, приобретает все большую популярность не только в мире, но и в нашей стране. Возросшая конкуренция среди спортсменов различных возрастов диктует нахождения новых подходов к подготовке спортсменов и эффективного участия их в соревнованиях. Тхэквондо относиться к ациклическим видам спорта. Движения в нем совершаются с переменной интенсивностью и носят скоростно-силовой характер. Мощность работы во время боя – субмаксимальная. Все действия тхэквондиста, применение тех или иных ударов или защит, их интенсивность определяется поведением противника и складывающейся обстановкой [1; 5].

Актуальність: В останні роки в спортивній гімнастиці значно підвищився рівень конкуренції на світовій спортивній арені. Гостріше постають питання, пов’язані з підвищенням ефективності підготовки найближчого спортивного резерву. Серед них не менш важливе значення має питання про ефективний відбір і своєчасне визначення перспективності юних гімнастів [ 2, 3, 5 ]. Практичний досвід свідчить про те, що в спортивній гімнастиці важко здійснити далекий прогноз (на багато років вперед) з достатнім ступенем імовірності. Це пов’язано з нерівномірністю розвитку окремих функцій та рухових якостей у дітей в різні вікові періоди. Як показують наукові дослідження, надійний прогноз може бути здійснений на основі результатів динамічних спостережень за розвитком якостей та здатності, від яких залежить успішність спортивної діяльності на тому чи іншому етапі підготовки. Проблема подальшого розвитку спортивних досягнень полягає не тільки в пошуку нових і удосконаленні традиційних методик тренування, але і в розробці ефективних методів відбору і оцінці перспективності юних гімнастів.

Постановка проблемы. Здоровье человека среди его жизненных ценностей занимает важную составляющую часть. Каждый человек общества заинтересован в своем благополучии и счастье, которые непосредственно связаны с постоянным сохранением и укреплением здоровья. К сожалению, многие люди не соблюдают самых простейших, обоснованных наукой, норм здорового образа жизни. В силу высокого ритма современной жизни у большинства людей возникает дефицит в режиме дня, недостаточная двигательная активность. Двигательная активность – это не только способность высокоорганизованной материи, но и необходимое условие самой жизни, ее эволюции. Ход эволюционного развития человека предопределил нормальное функционирование ее органов и систем в условиях активной двигательной деятельности. От активности скелетной мускулатуры зависит резервирование энергетических ресурсов, экономное их использование в покое и, в результате, укрепление здоровья и продолжительности жизни (Ананьев, 2001; Апанасенко, 1985; Орешкин, 1990). Человеческий организм запрограммирован природой для движения, причем активная двигательная деятельность должна быть на протяжении всей жизни: с раннего детства до глубокой старости, и только в случае ее ежедневной реализации организм может оптимально развиваться.