ХVІІІ Международная научно-практическая интернет-конференция

Одним із головних факторів ризику для сучасної людини є соціальний стрес. Руйнівні наслідки соціального стресу стосуються не лише життя окремої людини, а й суспільства в цілому: погіршується здоров'я, виникають проблеми у психічному розвитку, суттєво знижується працездатність, професійна надійність працівників, збільшується ймовірність прийняття помилкових рішень, провокуються конфліктні ситуації.

Збройний конфлікт на території нашої держави триває до сьогодні і важко передбачити, коли і у який спосіб він буде вирішений. Вплив психотравмівних чинників, спричинений війною відчуває все українське суспільство, а особливо люди, які безпосередньо знаходились в зони бойових дій. В таких умовах не втрачає своєї актуальності соціальне замовлення на надання психологічної допомоги дітям і сім’ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій. Одним із найпоширеніших травматичних стресових станів особистості, які виникають після впливу екстремальних факторів, є посттравматичний стресовий стан (ПТСС). Рівень смертності в осіб, які переживають такі стани, в 1,5 рази вище, ніж у групі здорових осіб.

Проблема тривожності займає одне з центральних місць у психологічних дослідженнях, оскільки є важливим чинником, що визначає особистісне функціонування індивіда в різних життєвих ситуаціях. Тривожність впливає на емоційний стан, поведінку, когнітивні процеси та загальне психічне здоров’я людини. Одним з важливих аспектів вивчення тривожності є її взаємозв’язок з темпераментом, оскільки тип нервової системи, закладений на генетичному рівні, може визначати індивідуальну схильність до тривожних реакцій. У цьому контексті психофізіологічні особливості темпераменту набувають значення для розуміння механізмів виникнення та розвитку тривожності.

Війна є потужним чинником, що залишає значний, а подекуди й непоправний слід на кожній людині. Її вплив зумовлений безліччю факторів, проте найбільше страждають діти, особливо в період їхнього формування та розвитку. Найвразливішою віковою категорією є підлітки, адже саме на цьому етапі життя вони проходять через один із найважливіших і найтрансформаційніших періодів свого становлення, який війна лише ускладнює.

Адаптація студентської молоді у закладах вищої освіти – це складний і багатогранний процес, який охоплює широкий спектр змін у житті молодої людини. Перш за все, цей процес включає інтеграцію студента до нового соціального середовища, що передбачає знайомство з одногрупниками, викладачами та працівниками закладу, новими видами стосунків та формами навчання. Формування нових міжособистісних зв’язків є ключовим завданням, оскільки саме через соціальну взаємодію здобувач вищої освіти знаходить підтримку і відчуття приналежності до вузівської спільноти. Разом із тим, молода людина починає засвоювати нові соціальні ролі, які відрізняються від шкільних. Це вимагає від неї підвищеного рівня самостійності, відповідальності та здатності організовувати власний час.