30 Листопад, 2020
На засіданні Верховної Ради України 16 червня 2020 року було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності». Підтримали цей законопроект 245 народних депутатів України. Даний Закон передбачає створення Національного органу інтелектуальної власності України (далі НОІВ) як юридичної особи публічного права (державної організації), що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Обсяг і межі права власності римляни визначали за допомогою вказівки на правомочність власника. Сукупність цих правомочностей складала зміст права власності. Римський власник мав наступні правомочності: право володіння (juspossidendi); право користування (jusutendi); право розпорядження (jusabutendi); право отримувати доходи (jusfruendi); право захисту (jusvindicandi). Проте з часом, помітивши, що деякі правомочності в певній мірі повторюють одна одну, римляни звужують їх коло. У результаті виникла класична тріада правомочностей власника – право володіння (juspossidendi), право користування (jusutendi) і право розпорядження (jusabutendi).
Наразі відшкодування моральної шкоди є актуальним питанням трудового права, тому як є важливим аспектом та гарантією захисту громадян, їх прав та обов’язків. Проте чинне законодавство України не містить чіткого регулювання цього питання, тож відшкодування моральної шкоди за трудовим законодавством залишається проблемою та питанням для дискусій.
Часто у трудових відносинах виникають ситуації, у яких роботодавець несе матеріальну відповідальність за протизаконні дії, що відбуваються з вини самого роботодавця. Проте відповідальність за скоєні дії часто покладається і на працівників, та нерідко у таких ситуаціях виникають проблеми та спори, адже працівники не завжди згодні із винесеними їм звинуваченнями. Саме цю проблему ми візьмемо до уваги і розберемо усі можливі варіанти несення працівниками матеріальної відповідальності у трудових правовідносинах.
Сучасний стан розвитку криміналістики та судової експертизи, безсумнівно, є надзвичайно важливим гарантом у контексті забезпечення захисту конституційних прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина, суспільства та держави в цілому від усіх загроз, небезпек та різних злочинних дій. Сьогодні питання розвитку криміналістики є актуальним, теоретично та практично значимим, оскільки на сьогоднішній день для нашого суспільства залишається невирішеним ряд важливих питань, щодо існування людини, держави та суспільства в цілому, які потребують переосмислення в контексті триваючої слідчої, детективної та судової реформ, наявності новітніх наукових знань у галузі криміналістики, експертних методів, створення демократичних правових інститутів, спрямованих на забезпечення природної інтеграції України не лише з європейською спільнотою, а й з державними інституціями Європейського Союзу.
Кількість працівників, які працюють у режимі он-лайн в Україні постійно зростає. Особливо стрімким цей процес став за останній рік під час карантину, пов’язаного з поширенням коронавірусної інфекції. На дистанційну роботу в он-лайн режимі переходять ті, хто має таку можливість, при цьому виникає проблема захисту трудових прав цій категорії працівників.
Жодна країна у світі за останні роки не була готова до таких технічних змін. З цими змінами виникнула проблема захисту авторського права в Інтернеті. До цього ж доступ з будь-якої країни світу до мережі не залежить від виконання урядом цієї країни правил міжнародних договорів. Тому, можна сказати, що мережа Інтернет став прекрасним регулярно поновлюваним джерелом порушень прав інтелектуальної власності, зокрема авторського права.
Речове право – це система норм, що регулює відносини між людьми з приводу речей: закріплює способи встановлення панування над речами, форми приналежності речей окремим особам та їх правомочності щодо речей. Під речовими правами (jusin re) римські юристи розуміли безпосереднє та абсолютне панування особи над річчю, спрямоване саме на річ, яке не потребувало будь-якої участі інших осіб (право володіння, право власності), а в окремих випадках за особою визнавалося право користуватися річчю, що належить іншій особі – такі права отримали назву права на чужі речі (iura in re aliena).
Зародження перекладацької діяльності бере корні в глубокій давнині, коли перші представники Homo sapiens почали контактувати з неандертальцями та іншими видами на території Близького Сходу. Саме в період розповсюдження ареалу проживання нашого виду та зародження перших цивілізацій, а з ними і торгівельних, економічних та політичних відносин можна віднести появу перекладачів – професіоналів.
Поняття авторське право існує ще з дуже давніх часів, це пов’язано насамперед з появою цензури і поділом культурної спадщини античності, і середніх віків. Ще у 1557 році в Європі все почалося із Статуту королеви Мері І. Він закріплював за автором право видавати вже видану ними книгу, нову чи давно відому, за умови що вона схвалена офіційною цензурою. Але все ж таки першим законом про авторські права прийнято вважати «Статут королеви Анни», що набрав чинності в 1710 році.
Актуальність теми. На сьогоднішній день в Україні надзвичайно важливим питанням є охорона та захист авторського права. Авторське право як підгалузь галузі права інтелектуальної власності розвивається високими темпами. Важливим фактором є створення та початок функціонування Вищого суду з питань інтелектуальної власності. По-перше, це пов’язано з тим, що питанню захисту інтелектуальної власності за тривалий час незалежності не було надано достатньої уваги, по-друге, з розвитком технологій в рази збільшились випадки посягання та порушення права інтелектуальної власності, в більшості випадків, саме авторського права, а приймаючи до уваги, що новації складають вагому частину людського життя, новітні технології практично стають вигідним товаром. Варто зазначити, що окремим аспектам охорони та захисту авторських прав присвячені концепції таких відомих науковців, як О. А. Підопригори, О.Д. Святоцькогота інших.
Цивільне право за самою своєю ідеєю передбачає наявність багатьох окремих автономних центрів, між якими зав’язуються найрізноманітніші господарські відносини. Усі такі центри господарського життя, клітинки того чи іншого суспільства і називаються суб’єктами цивільного права. Основну масу цивільно-правових центрів суб’єктів прав становлять люди, громадяни в загальноприйнятому розумінні — так звані фізичні особи. Разом з тим часто ті ж людські інтереси потребують, щоб у ролі самостійного центру господарського життя була визнана не та чи інша окрема фізична особа, а певна сукупність осіб (наприклад, цех, корпорація, підприємства усіх форм власності) або незалежна від них установа (лікарня, притулок). У такому випадку з’являються певні організації, яких називають юридичними особами.
Сучасна криміналістика як юридична наука має свою особисту розроблену загальну теорію, а також відповідні наукові методи дослідження. На її загальній, приватній та теоретичній основах розробляються техніко-криміналістичні заходи, тактичні прийоми та методики розслідування і пошуку злочинів. Зазначені технічні засоби, прийоми та способи розслідування формують систему криміналістики як науки і навчальної дисципліни.
Поняття кримінального правопорушення є одним з центральних у кримінальному праві. Всі інші його інститути так чи інакше обертаються навколо нього, розкриваючи зміст окремих елементів, що характеризують його, окремих сторін тощо. В історії кримінального права поняття кримінального правопорушення визначалось по-різному. Залежно від того, чому саме, яким обставинам надавалось більше значення – соціальній чи правовій характеристиці кримінального правопорушення, можна виділити три види визначення цього поняття: формальне, матеріальне та формально-матеріальне.
Назва патентне право в інтелектуальній власності обумовлена назвою охоронного документа, який видається на підтвердження визнання результату творчої діяльності об'єктом інтелектуальної власності і засвідчує права на нього. На відміну від авторського права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-яких формальних дій, про об'єкти патентного права - винаходи, корисні моделі та промислові зразки - можна говорити лише з моменту одержання патенту. Такий підхід законодавця пояснюється, зокрема, можливістю паралельного винахідництва, атому існує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.
Науковий аналіз довготривалого безробіття в Україні демонструє, що основна група громадян, яка страждає від безробіття - чоловіки віком 15–24 та 40–59 років, випускники шкіл з повною загальною середньою освітою. Нестача робочих місць приводить до зниження соціального статусу та матеріального стану суспільства, а це має великий вплив на соціальні відносини у державі.
Джерело римського приватного права – це зовнішня форма його вираження, явища та факти, що слугують джерелом пізнання римського приватного права. Джерело означає першооснову усього того, що відбувається – умови, місце, причини, які зумовлюють ту чи іншу подію або явище.
Предметом вивчення навчального курсу є приватноправові відносини у Древньому Римі. Джерелами пізнання римського приватного права є численні пам’ятки древньорімської та інших культур, археологічні розкопки, нумізматика, папірусологія, книги тощо. Історичне сьогодення систематизувало велику кількість написів на могилах, будівлях, камінні, дереві, шкірі, посуду, знайдених в різних частинах Римської імперії, що істотно поповнило наші знання в галузі римського приватного права. Так, наприклад на монетах Зазначалися роки правління відповідного правителя, що допомагає визначити дату прийняття того чи іншого закону (едикту).
Починаючи з і II ст. до н.е. економічне життя в Римі набуває значного розвитку, активізується зовнішня і внутрішня торгівля. Посада претора була встановлена в 368 або 366 році до н.е. Спочатку претор був один, але в 247 р. встановлено посаду другого претора спеціально для нагляду за перегринами, які в той час надходили великими масами. Перший претор називався міським, другий — перегринським. Поступово кількість преторів збільшується до восьми, потім до шістнадцяти. На посаду претора міг претендувати римський громадянин, який досягнув 40-річного віку і працював на всіх посадах, які є нижчими за преторську.
Изнасилование относится к числу наиболее опасных преступлений против половой неприкосновенности и половой свободы личности. Опасность его определяется тем, что оно влечет за собой тяжкие последствия, вредно сказывается на психике и здоровье потерпевшей, отрицательно влияет на потомство, нередко приводит к расторжению браков, способствует распространению разврата, снижает культурный уровень общества.