XIV Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Теоретико-літературні поняття є складовою частиною шкільного курсу української літератури. Вони є запорукою усвідомлення учнями специфіки літератури як мистецтва слова, формування вмінь аналізувати художній твір з урахуванням його ідейно-художньої цілісності та авторської позиції, єдності змісту і форми, забезпечення ідейно-естетичного впливу на школярів, виховання стійкого інтересу до читання. Питання вивчення елементів теорії літератури в школі досліджували О. Бандура, Г. Бєлєнький, Л. Мірошниченко, Є. Пасічник та ін. Працюючи над подоланням проблеми спонтанності викладання теоретичних понять та збереженням цілісності шкільного курсу, науковці зупинилися на системно-структурному способі, що передбачає три ступеня систематизації знань із теорії літератури.

Основним завданням вищих навчальних закладів є підготовка висококваліфікованих спеціалістів, які повинні відповідати потребам сучасного ринку праці. Крім цього, такий спеціаліст повинен бути всебічно розвинений як особистість і, звичайно, вихований. Одним з основних напрямків виховання є національно-патріотичне виховання, метою якого є формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму у вихованців. Про це йдеться у Державній національній програмі «Освіта. (Україна ХХІ століття)», де серед пріоритетних напрямів реформування виховання виділено «формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу…; забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу…; утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності» [3, с. 15-16]. Національне виховання використовує такі засоби: рідну мову, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національне мистецтво, народний календар, національну символіку, народні прикмети і вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди.

Викладання іноземних мов, що є складовою частиною загальної системи освіти, підкоряється основним тенденціям розвитку цієї системи. Найбільш наглядно це виражається в методах навчання. На сьогоднішній день розрізняють два підходи до вивчення іноземних мов: традиційний і нетрадиційний. Традиційну методику вивчення англійської мови ще називають граматико-перекладною. Вона полягає в системному вивченні граматичного матеріалу, фонетики (вимови), формує навички перекладу та читання. Учні складають вирази і речення з слів, застосовуючи свої граматичні знання. Вони складають діалоги, заучують їх, вчать слова за темами, переказують тексти, виконують письмові граматичні вправи. Головними рисами такого підходу є: заучування матеріалу і ґрунтовність. Особливістю традиційної методики є те, що в процесі роботи учні повинні освоїти в заданому обсязі всі види мовленнєвої діяльності. Природно, це передбачає ґрунтовне вивчення всіх аспектів мови: граматики, фонетики, лексики. Існують два основні підходи в традиційній методиці: ізольований і комплексний. Ізольований підхід, це коли вчитель навчає спочатку фонетиці, потім читанню, потім граматиці. При такому підході всі аспекти мови вивчаються окремо і в тій чи іншій послідовності. Передбачається, що потім вдасться «зібрати» справжню іноземну мову в єдину систему як модель з дитячого конструктора. Це найнадійніший спосіб ніколи не освоїти мову. Зазвичай так викладають там, де всерйоз ніхто не зацікавлений у вивченні мови і, тобто, вивчення мови є лише формальністю.

Таржима – лисоний, адабий эстетик ҳодиса, сўз санъати демакдир, таржимон эса ижодкордир. Таржиманинг бош ҳоссаси унинг бошқа тил воситалари билан қайта яратишдан иборат ижодий жараён, сўз санъати эканлигидадир. Масалан, балет ҳам санъат, аммо сўз санъати эмас, у ерда умуман нутқ иштирок этмайди. Авторнинг муддаоси, асарнинг ғояси, балеринанинг маҳорати – булар ҳаммаси мусиқа, рақс, ҳаракатлар билан ифода этилади. Тасвирий санъатнинг асосий қуроли бўёқ, санъаткорнинг дастури – мўйқаламдир. Бинобарин, балет, тасвирий санъат обидаси, мусиқа асари, ҳайкалтарошлик намунаси ва ҳоказоларни бир тилдан бошқа тилларга «таржима қилиш» ҳақида гап бўлиши мумкин эмас. Сўзнинг фикрни ифодалаш хусусияти, таъсир қувватига асосланган санъат соҳасигагина таржимани татбиқ этиш мумкин.

Серед об’єктів етнолінгвістичних досліджень особливий інтерес становлять антропоцентричноспрямовані одиниці мови як творчий продукт соціуму, як мовний феномен і водночас ключовий елемент національної культури. За спостереженням В. Жайворонка, «у такому разі стоїть творець мовної субстанції, етнос, який підтримує і розвиває власний продукт, або ж окрема мовленнєва особистість як представник тієї чи іншої етноспільноти, котрий активно користується рідною мовою» [5, с. 7]. Мовний феномен духовного надбання етносу науковці розглядають у проекції на його культуру, історію, філософію, психологію, релігію, міфологію, звичаї, традиції, побут, менталітет тощо.

Мова як динамічна система постійно зазнає трансформацій, найшвидше реагує на нові соціально-політичні та соціально-культурницькі процеси в суспільстві. Це помітно, зокрема, у соціолекті кей-поперів. Найменування молодіжної групи походить від англ. кorean pop – назви музичного жанру, що виник у Південній Кореї 1990 р. й увібрав елементи західного електро-попу, хіп-хопу, танцювальної музики та сучасного ритм-н-блюзу. Виконавці пісень у цьому стилі називаються айдолами (англ. Idol – «ідол, кумир»). Люди, що захоплюються корейською поп-культурою – кей-попери.

Перевірка та оцінка знань, умінь і навичок є важливою частиною навчального процесу. Від її правильної постановки залежить багато в чому успіх всього процесу навчання. Оволодіння методикою перевірки знань і виставлення оцінок є однією з найважливіших і найскладніших задач, що стоять перед викладачем.