30–31 Травень, 2014

ІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

  • АКСІОМАТИЧНИЙ МЕТОД, ЙОГО ГЕНЕЗИС ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ

      Олена Олійник (Переяслав-Хмельницький, Україна)  |    Завантажити статтю |  Link

    Проблема застосування аксіоматичного методу неодноразово привертала до себе увагу багатьох дослідників. Аксіоматичний метод побудови наукових дисциплін, при якому в його основу кладуться деякі вихідні положення - аксіоми, або постулати, з яких всі інші істинні твердження цієї науки (теореми) повинні виводитися чисто логічним шляхом, за допомогою доказів. Призначення аксіоматичного методу полягає в обмеженні свавілля при прийнятті наукових думок як істини даної теорії. Побудова науки на його основі зазвичай називається дедуктивною. В тій чи іншій мірі дедуктивні докази, характерні для аксіоматичного методу, застосовуються в багатьох науках: у викладі філософії (Б. Спіноза), соціології (Дж. Віко), політичній економії (До. Родбертус-Ягецов), біології (Дж. Вуджер) і інших наук, але головною областю його застосування нашого часу залишаються математика і символічна логіка, а також деякі розділи фізики. Вважається, що математична наука досягає довершеності тільки тоді, коли вона приймає характер аксіоматичної теорії, і цей метод значною мірою обумовлює ефективність математики у процесі пізнання оточуючого світу. Відомий Луї де Бройль звертав увагу на те, що «аксіоматичний метод може бути гарним методом класифікації або викладання, але він не є методом відкриття».