30–31 Березень, 2017
З кінця 80-х – початку 90-х років процес вивчення окупаційного періоду часів Другої світової війни набуває нового імпульсу. Це зумовлювалося процесами деполітизації, деідеологізації науки, відкриттям раніше невідомих джерел, більш широким доступом дослідників до них. Певною мірою це стосувалося й преси періоду окупації. Розпочавши війну проти Радянського Союзу, німецьке командування розраховувало не лише на міць військової сили, а й провадило потужну інформаційну та пропагандистку кампанію на окупованих територіях. Центральне місце в ідеологічній обробці населення окупованих територій належало періодичній пресі. Нацистські листівки, плакати та інша наочна пропагандистська продукція виконували короткотермінові завдання інформаційного рівня та не потребували значних фінансово-економічних ресурсів або тривалого часу на їх підготовку, як кіно чи радіо. У зв'язку з цим преса розглядалась як найбільш поширений засіб ідеологічного впливу на населення.