ХIX Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Цілісність інформації (англ. Dataintegrity, informationintegrity) ‒ властивість інформації, яка полягає в тому, що інформація не може бути модифікована неавторизованим користувачем або процесом. Інформація зберігає цілісність, якщо дотримуються встановлені правила її модифікації та видалення. Відомо, що сенсом перетворень при забезпеченні цілісності інформаційних об’єктів є така зміна початкового повідомлення (тексту, частини мовної конструкції тощо), при якій це повідомлення стає захищеним від неавторизованої модифікації цих об’єктів [1‒5]. Цілісність програмних засобів та інформації, що обробляється досягається використанням двох груп механізмів захисту ‒ без перетворення інформації та механізмів захисту з її перетворенням. До механізмів забезпечення цілісності без перетворення інформації слід віднести використання резервних копій програмних засобів та баз даних. Такий спосіб безумовно є надійним, оскільки завжди дозволяє не тільки установити факт порушення цілісності, але й поновити порушену інформацію. Правда цей спосіб не дає змоги оперативно установити наявність порушення цілісності інформації, що модифікується.

Вступ. Високі надійність, ефективність й технологічність телекомунікаційних мереж (ТКМ) є можливими тільки за умови надійного та ефективного захисту конфіденційності, цілісності та доступності інформаційних об’єктів телекомунікаційних мереж. Залежно від умов застосування, складності та класу ТКМ, а також характеристик можливих загроз, вага цих функціональних властивостей може змінюватись, але проблеми забезпечення цілісності інформації є одними з основних при розробці й впровадженні будь-яких захищених ТКМ.З цією метою або виключається доступ до первинної, відкритої інформації (задачі управління доступом) на усіх етапах її циркуляції в ТКМ, або використовуються обчислені і включені до складу інформаційних об’єкті вхеш-функції, так звані ознаки цілісності. Контроль, а можливо і поновлення цілісності інформації в умовах впливу як природних, так і штучних (найчастіше цілеспрямованих) спотворень забезпечується шляхом порівняння початкових ознак цілісності (хеш-функцій), що відповідають цим об’єктам, і ознак цілісності, сформованих для інформаційних об’єктів, цілісність яких контролюється наразі (вторинних ознак цілісності). При цьому вторинні ознаки цілісності інформаційних об’єктів, цілісність яких контролюється, обчислюються за тими ж механізмами, що і початкові. У разі їх збігу робиться висновок про відсутність порушень цілісності [1−4].

Объектілі бағытты бағдарламалаудың негізгі түсінігі – объект. Объект терминін қолдану программалық жүйелердің күрделілігін азайту үшін қажет болды және объект деп жүйенің компонентін немесе білім фрагментін белгіледі. Объектілік көзқарастың негізігі компоненттері: абстракциялау, қатынасты шектеу, модульділік және иерархия [1]. Абстракциялау – кейбір объектінің маңызды, оны объектілердің барлық басқа түрлерінен ерекшелейтін қасиеттерін анықтау. Абстракциялау объект тәртібінің маңызды ерекшеліктерін ажыратуға мүмкіндік береді. Қатынасты шектеу – бұл объекттің жеке элементтерін (объект құрылымын, оның әдістерінің жүзеге асырылуын) қорғау процессі. Модульділік – бір бірімен тығыз байланысқан модульдер қатарына бөлу мүмкіндігімен анықталатын жүйенің қасиеті. Жүйені жобалау барысында модульдер кластар және объектілер анықтамалары орналасатын контейнерлер ролін атқарады. Абстракциялау, қатынасты шектеу және модульділік күрделі жүйелерді қарапайымдылау құралдары болып табылады. Бірақ бұл құралдар жеткіліксіз болады. Программалардың күрделілігін төмендетудің тиімді механизмі – иерархия. Иерархия реттелген абстракциялар жүйесі деп түсініледі. Объект түсінігі берілгендерді және оларға қолданылатын әрекеттерді біріктіреді. Объектіде оның қасиеттері және тәртібі топталған. Объект келесі бөліктерден тұрады: - атауы, - қалып-күйі (атрибуттар, объекттің құрылымы), - әдістер (операциялар, объектіге қолданылатын әрекеттер). Объект интерфейсі әдістерімен толық анықталған: объектіні қолдану тек оның әдістерін қолдану арқылы жүзеге асады[2].

Під інформаційною безпекою розуміється захищеність інформації та підтримання її інфраструктури від будь-яких випадкових або зловмисних дій, результатом яких може бути нанесення збитку самої інформації, її власникам або підтримуючої інфраструктури. У сучасному соціумі інформаційна сфера має дві складові: інформаційно-технічну (штучно створений людиною світ техніки, технологій тощо) та інформаційно-психологічну (природний світ живої природи, що включає і самої людини). Відповідно, в загальному випадку інформаційну безпеку суспільства (держави) можна представити двома складовими частинами: інформаційно-технічною безпекою і інформаційно-психологічної (психофізичної) безпекою [1].