ІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Як відомо, розвиток охоплює фізичну, психологічну і соціальну сторони особистості. Одним із завдань виховання є сформувати соціалізовану особистість, тобто слухняну, виконавчу, таку, яка є носієм норм і правил, необхідних для життя у суспільстві.[1,с.90.]. Як відомо, первинним інститутом соціалізації є сім’я, а далі – садочок, школа, різні освітні інституції. Важливо усвідомлювати і враховувати, що необхідність соціалізації для кожної особистості, увесь процес соціалізації за своїм змістом, формою і механізмами створює для особистості обмеження, рамки тощо, що вступає у суперечність із надзвичайно важливою потребою людини у свободі, з потребою бути вільним, чинити по-своєму, згідно із своїми бажаннями, потягами, інтересами.[2,с.43]. Потреби і бажання є базисною, інтегральною характеристикою особистості. По суті, виховати людину – це виховати у неї систему людських культурних потреб, цінностей, що виявляються у системі ставлень до інших людей, до себе, до природи, до чистоти, порядку, до мистецтва, релігії тощо. Наприклад, якщо ставлення є милосердним, то буде потреба підтримати людину, поділитися з нею. Якщо є вихованою любов до порядку, то буде потреба його дотримуватись, слідкувати за ним.