XII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Фольклорні пісні південно-західного Поділля без перебільшення становлять особливу групу в українській пісні, оскільки вiднайденi пiснi, а також вiдомi раніше, досi зберегли багато архаїчних елементiв, що корінням сягають глибоко в середнi віки. Зазначимо, що територія Кам’янеччини входила до складу Київської держави, але на відміну від Наддніпрянщини вона не зазнала монголо-татарської навали і продовжувала життя удільно-княжої Русі у складі Галицько-Волинського князівства і пам’ять про неї збереглась у фольклорних піснях [5, с. 34]. Насамперед, це календарно‑обрядовi пiснi: колядки, щедрівки, веснянки i гаївки, купальські, весiльнi та ін. У відповідності до змісту колядок і щедрівок вражальність їх мелодій відзначається великою різноманітністю. Спів цих пісень колядниками розганяє повсякденну заклопотаність людини і вселяє в її душу радість і надію на краще («Пане господаре», «Пане господаре, я на вашім дворі» ). Окремі колядки перейняті тонким ліризмом («Через поле широкеє, через море глибокеє»). Весь ладово-інтонаційний стрій колядок і щедрівок відзначається діатонічною структурою. Збільшених інтервалів, які привносять певну напруженість звучання, не зустрічається, тому колядки і щедрівки мають загалом світлий, радісний і святково-урочистий характер. Усі вони, за винятком однієї («Пане господаре»), - монодичні, тобто виконуються хором в унісон (як у старовину).