У пошуках засобів «в своєму минулому для свого майбутнього», а в цьому випадку йдеться про філософсько-методологічні засоби європейської історико-філософської традиції, Ортеґа виявляє досить критичний, навіть радикальний, характер аналізуючи їх, що загалом узгоджується з його філософським кредо, якщо взяти до уваги те твердження, в якому він наголошує – «на питання: що таке філософія? – ми могли би дати найбільш радикальну відповідь, що її досі не було» [1, с. 431]. Проте, такий «радикалізм» загалом, а також й стосовно історії філософії, не зовсім властивий Ортезі.