ЗДАТНІСТЬ ПЕДАГОГА ДО ФАСИЛІТАЦІЇ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ВЗАЄМОРОЗВИТКУ УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ ТА УЧИТЕЛЯ

  Ольга Гладун (Вінниця, Україна) |    Завантажити статтю

Постановка проблеми. Педагогічна фасилітація – вид діяльності, притаманний працівникам освітнього середовища із якісно новим рівнем комунікативних умінь, що відповідають запитам сучасної практики. Зважаючи на стрімкий ріст та реорганізацію сучасного освітянського поля нашої держави, ми потребуємо здатного до адаптації у будь-яких педагогічних ситуаціях учителя з чітко вираженим розумінням мірила професійних якостей, до яких відносимо фасилітативні здібності. Необхідність у переході від традиційних уявлень про педагогічний процес до відверто нової організації співпраці педагога з учнівським колективом зумовлює переосмислення його ролі та функціонального арсеналу. За О. Фісун, учитель при умові фасилітації навчально-виховного процесу з інформатора перетворюється в організатора самостійної роботи учнів, тобто фасилітатора [1, с. 134].