ФІЛОСОФСЬКІ ВЧЕННЯ ПРО СИМВОЛ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

  Марина Івасюта (Чернівці, Україна) |    Скачать статью

Символ є складним і неоднозначним об’єктом наукового зацікавлення мовознавців, філософів, семіотиків, літературознавців, психологів, фольклористів, культурологів тощо. У сучасному українському мовознавстві питання мовного символу активно досліджують В. Жайворонок, В. Кононенко, О. Сімович; символ розглядають у фразеології (О. Куцик, О. Левченко, І. Намакштанська, Ю. Новикова, Д. Ужченко, В. Ужченко); фольклорі (М. Бігусяк, З. Василько, Л. Дідківська, Л. Дяченко, А. Мойсієнко, Г. Таранюк); художньому тексті (Л. Голомб, Л. Ставицька, О. Таран, М. Філон, С. Чернюк, І. Шапошникова); він є об’єктом лінгво¬країно¬знав¬ства (словник „Україна в словах”, 2004), мовним знаком культури в лінгві-стичному аналізі художнього тексту (М. Крупа). Більшість дослідників вказують на глибину символу, на співвідношення його мовної форми і змісту, тому лінгвістична теорія символу не може обійти питання про відображення людським мисленням довкілля та про відношення мислення до мови.