І Международная научно-практическая интернет-конференция

Основою підліткового віку є його перехід від дитинства до дорослості. Всі сторони розвитку піддаються якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні утворення. Цей процес перетворення і визначає всі основні особливості особистості дітей підліткового віку, а отже, і специфіку роботи з ними. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра була навчальна, і суттєві зміни в психічному розвитку були пов'язані з нею, то у підлітка основна роль належить системі взаємин з оточуючими. Саме система взаємин із соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. В залежності від конкретних соціальних умов, культури, тих традицій, які існують у вихованні дітей, цей перехідний період може мати різний зміст і різну тривалість. В даний час цей період розвитку охоплює приблизно вік з 10-11 до 14-15 років, співпадаючи в цілому з навчанням дітей у середніх класах школи. Підлітковий вік традиційно вважається найважчим у виховному відношенні. Велика кількість учнів з так званою «шкільною дезадаптацією», тобто дітей, які не вміють пристосуватися до школи (що може проявлятися в низькій успішності, поганій дисципліні, розладі взаємовідносин з дорослими і однолітками, появі негативних рис в особистості і поведінці, негативних суб'єктивних переживань і т. п.), припадає на середні класи.[5]