Як відомо, перед викладачем стоїть завдання не тільки дати студентам міцні знання і навички з математики, а й розвивати їх мислення, цікавість до предмета,активізувати пізнавальну діяльність, привчати працювати самостійно. Підсилення практичної направленості викладання дисципліни є одним з напрямків ефективності занять математики. Знання з предметів природничо-математичного циклу виступають в якості кваліфікованих вимог до працівників сучасних професій. Прикладна спрямованість навчання математики найбільше реалізується при розв’язуванні прикладних задач. На сучасному етапі розвитку суспільства для розв’язування різних типів прикладних задач сформувався достатньо потужний математичний апарат, зокрема це теорія диференціальних рівнянь. Ця тема є найбільш важкою для засвоєння в диференціальному та інтегральному численні. Вона потребує знань похідних, інтегралів та різноманітних алгебраїчних перетворень. Проте диференціальні рівняння є одним з найпопулярніших і дієвих засобів розв’язування прикладних задач, що виникають всюди, де є необхідність кількісного опису явищ. Тому необхідно,в першу чергу, показати студентам, що багато ситуацій та процесів мають опис у вигляді рівняння, що містить шукану функцію та її похідні.
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ В ШКІЛЬНІЙ МАТЕМАТИЦІ
Людмила Комісаренко, Марія Пузій Віра Кульчицька (Боярка, Україна) | Скачать статью