В Україні національна екологічна політика здійснюється виходячи із необхідності досягнення стратегічних цілей визначених у Основних завданнях (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року, затвердженого Законом України № 2818-VI від 21 грудня 2010 року [1]. Зазначені стратегічні цілі полягають в поліпшенні екологічної ситуації та підвищенні екологічної безпеки, зменшення антропогенного впливу на довкілля, досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища, інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління, припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі, забезпечення екологічно збалансованого природокористування, удосконалення регіональної екологічної політики. Важливим практичним інструментом впровадження Стратегії, який враховував сучасні соціально-економічні та суспільно-політичні процеси в державі, а також на національному, регіональному і місцевому рівнях є формування землекористування структурних елементів національної екологічної мережі як екологічного каркасу системи землекористування України.
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ЦІННОСТІ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
Іванна Гетманьчик, Наталія Грицишин (Київ, Україна) | Скачать статью