ХХХVІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Изучением особенностей памяти детей дошкольного возраста занимались такие учёные, как Р.С. Аткинсон, Л.А. Венгер, Э.А. Голубева, Л.А. Григорович, У. Джеймс, А.В. Запорожец, П.И. Зинченко, З.М. Истомина, А.Н. Леонтьев, В.С. Мухина, Д.Б. Эльконин и др. З.М. Истоминой [1] было установлено, что к 3-4 годам начинает складываться словесно-логическая память. Считается, что 5-й год жизни является, по словам З.М. Истоминой, в среднем началом периода более или менее удовлетворительного запоминания, поскольку именно с этого года впечатления детства носят достаточно систематизированный характер и сохраняются на всю жизнь. Более ранние детские воспоминания, как правило, отрывочны, разрозненны и немногочисленны.

Исследованием проблемы формирования умений словоизменения у детей занимались многие известные педагоги, психологи и психолингвисты, такие как Д.Н. Богоявленский, А.Н. Гвоздев, Н.И. Жинкин, Р.И. Лалаева, А.А. Леонтьев, Е.Ф. Соботович, Ф.А. Сохин, Т.Б. Филичёва, С.Н. Цейтлин, А.М. Шахнарович, Л.В. Щерба и др. Умения словоизменения представляют собой такое изменение слов, которым выражается отношение между словами в речи. Формы словоизменения: склонение по падежам, спряжение по лицам, изменение по родам, временам [1]. По мнению А.Н. Гвоздева, с учётом взаимодействия морфологической и грамматической систем языка выделяются три периода формирования грамматического строя речи в онтогенезе: период предложений, состоящих из аморфных слов-корней; период усвоения грамматической структуры предложения; период дальнейшего усвоения морфологической системы [2]. Исследователи отмечают, что развитие умений словоизменения у детей происходит параллельно и в тесной взаимосвязи не только с развитием словаря, фонематического анализа и синтеза, но и с развитием психических процессов: памяти, внимания, мышления. К семи годам в норме ребёнок осваивает грамматический строй речи в необходимом объеме, который является базой для дальнейшего осознанного обучения грамоте и письму.

Понятие «орфографическая зоркость» ввел методист, педагог конца XIX века В.П. Шереметевский. Под орфографической зоркостью он понимал пристальное внимание при чтении и списывании к орфографической стороне слова, умение замечать те места в слове, которые могут затруднить пишущего.

Методические аспекты развития диалогической речи у младших школьников с легкой интеллектуальной недостаточностью рассматривали А.К. Аксенова, В.К. Воробьева, В.П. Глухов, Е.А. Дыбошина, Л.Н. Ефименкова, И.А.Зимняя, С.Ю. Ильина, Т.В. Калайджян, С.В. Комарова, Р.И.Лалаева, О.В.Мамонько, В.Г. Петрова, И.Н. Садовникова, И.А. Свиридович и др.

Нині виникає необхідність розглядати мистецтво не лише як чинник розвитку і формування особистості, але і як ефективний засіб профілактики і корекції порушень, збереження здоров'я, захисту психіки від агресивних дій зовнішнього середовища. Арттерапія є найбільш доступним і привабливим видом діяльності, яка може бути ефективним засобом психотерапевтичної роботи психолога з різними категоріями клієнтів.

На сучасному етапі розвитку суспільства в умовах реорганізації освіти та системи виховання психологи надають велику роль арт-терапії у розвитку учнів підліткового віку. Для того щоб стати повноцінним членом суспільства, підлітку необхідно активно розвиватися як особистість, відповідати сучасним вимогам, не втрачаючи власної індивідуальності та унікальності. Помічено, що підлітки дедалі частіше страждають від ізоляції, відчувають труднощі при встановленні взаємодії з однолітками тощо. У психологічній роботі з підлітками важливо використовувати ефективні та гнучкі форми психотерапевтичної роботи, тому арт-терапія як метод зцілення за допомогою творчості надає підлітку можливість проаналізувати, прожити та усвідомити конфліктну ситуацію,знайти правильні відповіді на свої питання, розкрити свої духовно-емоційні, розумові та фізичні здібності.