ХХІХ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

The modern paradigm of education is designed to fulfill the task of educating high-level professionals, who by definition should become multicultural individuals, able to systematically assess the environment, be humanitarianly literate, ready for intercultural professional communication, including a foreign language. The study of a foreign language in a non-language university from this point of view is gaining importance, especially in today's globalized reality [1-3].

Синтаксичні особливості німецьких науково-технічних текстів зумовлені функціями, типовими для науково-технічного стилю, а саме: бути джерелом передачі, сприйняття, затвердження і зберігання технічної інформації, джерелом контактів у процесі досліджень, спрямованих на вирішення наукових проблем; виступати засобом передачі наукового досвіду, та технічного знання; відображати єдиний тип мислення учасників наукової комунікації; створювати загальну зацікавленість і адресувати конкретну прагматичну установку фахівцям конкретної області наукового знання; бути стилістично єдиним і мати абстраговані засоби наочності: таблиці, схеми, графіками.

Сьогодні проблема упорядкування медичної термінології знаходиться у сфері зацікавленості не тільки фахівців-медиків, але й мовознавців. Особливий інтерес викликають оригінальні грецько-латинські медичні терміни, створені давньогрецькими медиками ще за часів Гіппократа, згодом перекладені латиною відомими римськими лікарями, зокрема Цельсом і Галеном, або латинізовані за часів Середньовіччя.

Художній переклад – складова частина духовної культури певної нації [5, с. 34‒35], знаряддя зміцнення і зростання інтернаціональної свідомості [10, с. 25], процес міжкультурної комунікації, потужний елемент симбіозу літератури та культури, який включає пізнання не тільки іноземної культури, а й нової проблематики творів, жанрів та стилів, що призводить до збагачення мовного арсеналу та духовного досвіду читачів. Художній переклад виконує морально-виховну і повчальну функції [7, с. 266].

Із середини ХХ ст. мовознавча наука все більшу увагу звертає на виявлення нових значень і функцій реченнєвих структур. У цей період науковці зосередилися на розгляді речення як основної синтаксичної одиниці мови, котрій властива комунікативна функція, яка безпосередньо пов’язана з іншими ознаками.

Сучасна лінгвосоціометрія одним із своїх пріоритетів передбачає динамічний аспект аналізу відповідно до субстанціальних ознак самого об’єкта ­­– мовно-культурної свідомості мовців [див. 1, с. 113-117; 2, c. 16-63]. Протягом останніх більш ніж 20 років автор комплексно досліджує проблеми соціолінгвістичного моделювання мовного буття різних соціальних стратів українського суспільства, зокрема і студентського середовища [3, с. 106-1120]. Для такого лонгітюдного дослідження було розроблено соціолінгвістичну анкету із серією запитань (50), які імпліцитно містять у своєму формулюванні відповідні робочі гіпотези щодо ймовірності і обумовленості відповідними соціальними змінними відповідей респондентів.