31 January, 2020
Подростковый возраст является самым важным и трудным этапом в жизни каждого человека, временем выбора, которое во многом определяет всю дальнейшую судьбу. Он знаменует собой переход от детства к взрослой жизни. В этом возрасте формируется мировоззрение, пересматриваются ценности, идеалы и жизненные перспективы. Этот период характеризуется формированием сознания и самосознания, а поведение человека регулируется его самооценкой, которая является центральной формой формирования личности.
Науці давно відомо, що психологічні закономірності поведінки натовпу дуже мало залежать або й зовсім не залежать від освітнього чи культурного рівня людей, що утворюють натовп. Отже, натовп – це і є народ, що вийшов на вулиці, якщо дотримуватися науково обгрунтованих уявлень про натовп. У межах однієї з найпоширеніших класифікацій, якими користуються соціологи і психологи, прийнято розрізняти чотири основні різновиди натовпу: випадковий, експресивний, конвенційний і діючий.
Провідною лінією становлення особистості в підлітковому віці є її перехід від дитинства до дорослості. Всі сторони психічного та особистісного розвитку підлітка підлягають якісній перебудові. Самостійність, автономність виступають як структурно-генетичне новоутворення на цьому етапі онтогенезу. Крім того, у підлітків спостерігається загострення суперечностей між набутою здатністю до самостійного прийняття рішень і неможливістю їх реалізувати.
Проблема успеваемости является междисциплинарной, различные ее аспекты рассматривали психологи, медики, педагоги (Ю.К. Бабанский, Т.А. Власова, М.А. Данилов, В.И. Зыкова, А.Н. Леонтьев, А.Р. Лурия, Н.А. Менчинская, М.С. Певзнер, А.А. Смирнов, Л.С. Славина, Д.Б. Эльконин и др.).
Обида, являясь одним из самых распространенных поводов обращения к психологу, является одновременно и одной из мало разработанных тем в современной психологии [1, с. 93]. Анализ литературы подобной проблематики указывает как на слабую методическую базу, так и на отсутствие психодиагностического инструментария, позволяющего судить о наличии у личности данного качества. Отсутствие хорошо проработанных коррекционных программ является следствием недостаточного понимания деструктивного влияния данного феномена на социальную жизнь индивида и общества в целом.
Становлення сучасного фахівця можливе тільки за умови єдності розширення професійних знань, вдосконалення вмінь та постійного особистісного зростання. У значної кількості молодих людей період особистісного та професійного становлення збігається з роками навчання у ВЗО, де вони одержують вищу професійну освіту. Фах психолога особливий тим, що у ньому рівень професіоналізму пов’язаний з особистісною неординарністю спеціаліста.