«Ономастика – розділ мово¬знавства, що вивчає власні назви з погляду походження, будови, розвитку, функціонування, правопису тощо»[4]. Це міждисциплінарна галузь, яка включає елементи лінгвістики, антропології, соціології, історії та психології. Ономастика досліджує різні аспекти імен, зокрема особисті імена (імена та прізвища), географічні назви (топоніми), а також назви об'єктів чи суб'єктів. В цілому класифікація ономастики є дуже широкою і не обмежується лише іменами чи назвами міст, річок або країн. Є також окремі підгрупи ономастики, що вивчають небесні тіла, назви угрупувань та організацій, імена богів, тварин тощо[1, c. 95].
ВЛАСНІ ІМЕНА В РОМАНІ С. КОЛЛІНЗ «ПЕРЕСПІВНИЦЯ» ТА СПОСОБИ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
Соня Шпак (Івано-Франківськ, Україна) | Завантажити статтю