Визначення успіху відображає моральні принципи, соціально-економічні та політичні події суспільства в певний період історичного розвитку. Заклади вищої освіти, як осередки формування гідних громадян суспільства, мають забезпечити необхідні психолого-педагогічні умови для розвитку особистості. Успіх безпосередньо впливає на виконання цієї місії та одночасно є предметом наукового дослідження, як багатовимірний конструкт. Зацікавленість цією проблемою у вищій освіті викликає необхідність її комплексного дослідження з боку представників психологічної науки. Наприклад, американські дослідники вважають, що важливими аспектами визначення успішності є психолого-педагогічні показники: ступінь задоволеності студента навчанням, почуття комфорту й безпеки в навчальному середовищі, впевненість у власних силах, бажання відвідувати заклад та почуття причетності до студентської спільноти. Р. Стайлз і К. Вілкокс стверджують, що успіх студентів має полягати в тому, щоби здобути необхідні знання, уміння та навичка, продемонструвати наполегливість в отриманні вищої освіти, яка надає можливість студентам самовдосконалюватися та розвиватися, вчасно завершити навчання та отримати престижну роботу.
РОЛЬ САМОЕФЕКТИВНОСТІ В ДОСЛІДЖЕННІ УСПІХУ ОСОБИСТОСТІ
Олена Козьменко (Київ, Україна) | Завантажити статтю