Теоретико-методологічні аспекти дослідження понятійного трактування самоефективності викликають низку невирішених питань. На сьогодні не снує однозначного підходу до концептуалізації самоефективності, її змісту, особливостей, що, відповідно, є значною перепоною для побудови емпіричних та прикладних досліджень у даній сфері, визначення чіткої діагностичної бази. Багато науковців зосереджені у своїх дослідженнях самоeфективності лише особистісними опитувальниками (де потрібно оцінити ту чи іншу власну здібність, вміння, навички), які не здатні повною мірою ідентифікувати дану змінну, адже самоефективність виявляє себе у конкретній ситуації, яка потребує від суб’єкта вирішення.
31 Жовтень, 2021