На сьогоднішній день в Україні в умовах економічної кризи, політичної і соціальної нестабільності, радикальної соціально-культурної трансформації постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних і дискомфортних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Під час перебування дитини у прийомній сім’ї держава не тільки фінансує, а й контролює утримання і виховання дитини, надає допомогу у її розвитку, соціалізації, організовує соціальний супровід сім’ї та дитини. Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В цьому напрямку працюють відомі науковці Г.Бевз, С.Волинець, А.Капська, В.Кузьмінський, Н.Комарова, С.Мещерякова, І.Пєша , Н.Салабай, І.Трубавіна, О.Яременко та інші. Основними нормативними актами, які регулюють питання соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є Конституція України (1996р.), Сімейний кодекс України (2002р.), Закони України «Про охорону дитинства» (2001р.), «Про освіту» (1991р.), «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (1992р.), «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (2005р.).
НОРМАТИВНО-ЗАКОНОДАВЧЕ ПІДГРУНТЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ – СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
Оксана Міхеєва, Тетяна Зеленко (Київ, Україна) | Завантажити статтю