ІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Наголосові ознаки кінцевого іменникового форманту –ч, –ач/–яч в сучасній українській мові. Деривати словотвірного типу із суфіксами –ч, –ач/–яч утворюються від дієслівних та іменникових основ. Серед дієслівних переважають твірні слова недоконаного виду, що називають: 1) Особу як виконавця певної дії, вказаної твірним дієсловом: копач, перекладач, ткач; 2) Особу як носія певної ознаки, що визначає її поведінку: окозамилювач, прохач; 3) Предмет, за допомогою якого виконується певна дія: вимикач, притискував, тягач. Відомо, що існує велика кількість дериватів, що поєднують кілька словотвірних значень: винищувач /людина і предмет/, сікач /предмет і тварина/. Попередній аналіз засвідчує, що акцентні ознаки –ч у словах з різним категоріальним словотвірним значенням збігаються. Це дає підставу розглядати похідні з ними як єдину сукупність слів. Загальна кількість іменників з формантом –ч, що стоїть після суфіксів –ва/–юва, –ва, –а – 583 одиниці. Найчисельнішою /277 одиниць/ є група іменників із –ч, що стоїть після дієслівних формантів –ува/–юва. У таких похідних –ч стоїть через два склади після наголошеного –ч /267одиниць/: за/крі´пл/юва/ч, на/кле´/юва/ч, об/рі´з/ува/ч, с/ко´л/юва/ч: