Важливим елементом вокального слуху є вокально-тілесна схема. Її склад обгрунтував у 1952 році Р. Юссон, а назву за аналогією з терміном тілесна схема, який означає уявлення людини про власне тіло за допомогою різноманітних відчуттів, запропонував у 1955 році А. Сулерак. Таким чином, вокально-тілесна схема – це комплекс відчуттів різного походження (вібраційних, м’язових, барорецептивних), які забезпечують уявлення співака щодо процесу голосоутворення. Як показали дослідження Ж. Лерміта, Ж. Морана, А. Сулерака, Р. Юссона (Франція), М. Микиши, В. Триноса, Ю. Юцевича (Україна), Л. Дмитрієва, В. Морозова, Є. Рудакова (Росія) та інших, поєднані з вивченням досвіду майстрів вокального мистецтва та педагогів-вокалістів, вокально-тілесну схему – своєрідну «клавіатуру» фонаційних відчуттів – утворюють дев’ять зон усвідомленої чутливості, з яких різними шляхами до центральної нервової системи надходять сигнали. Розташування цих зон показано на рис. 1.
РОЛЬ ВОКАЛЬНО-ТІЛЕСНОЇ СХЕМИ ПІД ЧАС ВОКАЛЬНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ
Володимир Смиренський (Слов’янськ, Україна) | Завантажити статтю