Дитяча народна іграшка як об’єкт дизайнерського мистецтва

  Наталія Манчук (Харків, Україна) |    Завантажити статтю

За сучасних умов, коли людство наближається до усвідомлення глибинної суті вислову, проте що «саме краса врятує світ», активізувався інтерес до наукового пізнання мови дизайну у будь-якому об’єкті оточуючої дійсності (Є. Антонович, О. Вродецький, Е. Голдбріх, С. Ейзенштейн, Н. Тарабукін та ін.). Науковці здебільшого єдині у визнанні конструктивним осмислення контекстності єдиної знакової системи більшості візуальних і дидактичних комунікаційних процесів, адже ж йдеться про дієвий засіб «духовної наоновленості» особистості. Як зауважують фахівці, «розмаїття наукових підходів до вивчення мистецтва не лише виправдане, але й необхідне…, адже ж плідність…, зумовлюється взаємним співвідношенням, як виразом теоретично обґрунтованого «поділу праці» між науками, що вивчають мистецтво. А цей поділ праці детермінується будовою пізнаваного ними спільно об’єкта, що може бути виявлено лише при його цілісному розгляді…» [2, с.51 – 52]. До того ж визнано, що призначення мистецтвознавця є особливим, оскільки саме він має розглядати у художньому творі, як предметі, один із художнього цілого[3, с. 180].