Сучасні засоби терапії протигрибкових захворювань діляться на п'ять класів: (1) полієни, які пов'язують стероли в мембрані грибкової клітини і приводять до витоку електроліту через сформуванні трансмембранні канали; (2) піримідинові аналоги, що включаються в зростаючі ланцюги РНК / ДНК і, таким чином, інгібують синтез грибкових нуклеїнових кислот; (3) азоли, дію яких спрямовано на біосинтез ергостерол, зокрема блокування ферменту ланостерол-14a-деметилази; (4) алліламіни, мішенню яких є біосинтез ергостеролу через вимкнення ферменту сквален-оксидази і (5) ехінокандіни, які блокують фермент b-1,3-глюкан-синтазу і, таким чином, пригнічують включення ді-1,3-глюкана в клітинну стінку та порушують її цілісність [5].
СТІЙКІСТЬ КЛІТИНCANDIDAALBICANSПРИ ФОРМУВАННІ БІОПЛІВКИ
Шпак Анжела Сергіївна (Одеса, Україна) | Завантажити статтю