Як відомо, благодійність – це діяльність, завдяки якій громадські та приватні ресурси добровільно спрямовуються їхніми власниками для допомоги окремим соціально незахищеним групам людей, вирішення суспільних проблем, а також поліпшення умов громадського життя. Традиція благодійності, яка протягом століть була важливою складовою суспільного життя на українських землях, сьогодні є актуальною як у науковому плані, так і в практичному застосуванні, що спонукає постійно звертатися до її історичного досвіду [1]. З другої половини XIX ст. через суттєві зміни в соціально-економічному житті Російської імперії спостерігалося піднесення благодійності, яке характеризувалося підвищенням соціальної активності, розмаїттям організаційних форм і напрямів застосування, соціальним пріоритетом та особистими прагненнями благодійників. Особливо це стосувалося дворянства.
БЛАГОДІЙНІСТЬ БЕССАРАБСЬКОГО ДВОРЯНСТВА В 60-70-х рр. ХІХ ст. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ «КИШИНІВСЬКИХ ЄПАРХІАЛЬНИХ ВІДОМОСТЕЙ»)
Маргарита Башли (Ізмаїл, Україна) | Завантажити статтю