Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу, встановлюючи, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. [1] Тобто наданням правової допомоги на професійному рівні в Україні займаються адвокати, діяльність яких регулюється відповідним законодавством. Правові підстави участі адвокатів у цивільному процесі визначені в Цивільно Правовому Кодексі України ( далі ЦПКУ), у господарському процесі — Господарський Кодекс України ( далі ГПКУ), в адміністративному судочинстві — Кодекс Адміністративного Судочинства ( далі КАС). Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" покладає на адвоката виконання у цивільному, господарському процесі та в адміністративному судочинстві функції представництва.[2] Це пояснюється тим, що сучасна адвокатура є найважливішим правовим інститутом будь - якої держави, що стоїть на захисті основоположних прав громадян юридичних осіб. Однак Конституція та інші закони України не визнають надання юридичної допомоги в цивільному, господарському процесі та в адміністративному судочинстві виключною сферою діяльності адвокатури. Тому виникає потреба в доктринальному осмисленні понять «адвокатська діяльність» та «функції адвоката».
30–31 Травень, 2016